УІНП звернувся до правоохоронців у зв’язку з відновленням обеліска Червоній армії у Каховці

Наприкінці жовтня 2020 року в Каховці Херсонської області відновили обеліск на місці командного пункту Червоної армії. Пам’ятний знак пов’язаний зі встановленням радянської влади на території України, а тому порушує чинне законодавство. Український інститут національної пам’яті направив до Національної поліції України та Служби безпеки України офіційні листи щодо розслідування цього інциденту та притягнення причетних до відновлення обеліска до відповідальності.

Обеліск був встановлений у 1957 році на місці командного пункту Василя Блюхера, спостережного пункту Семена Будьонного й Климента Ворошилова. У серпні-жовтні 1920 року на так званому Каховському плацдармі велися бої між Червоною армією та «Русской армией» Петра Врангеля. На відновленому цього року обеліску була розміщена символіка Червоної армії – червона п’ятипроменева зірка, а також встановлена меморіальна таблиця з написом: «Здесь находился командный пункт Красной Армии во время боев за Каховский плацдарм в августе 1920 г. Установлен в честь 35 летия разгрома Врангеля на Каховском плацдарме в 1955 г.». П’єдестал відновленого обеліска пофарбували у кольори «георгіївської стрічки».

За кілька днів після відновлення пам’ятного знака, за дорученням голови Херсонської ОДА Юрія Гусєва, меморіальну дошку демонтували з обеліска. Також голова Херсонської ОДА доручив розпочати службове розслідування щодо співробітників Каховської райдержадміністрації, причетних до відновлення пам’ятного знака. Проте інша символіка, як і сам обеліск, наразі залишаються у публічному просторі.

«Йдеться не лише про порушення закону, хоча сам собою цей факт уже заслуговує на увагу правоохоронців. Але також про загрозливу тенденцію, коли в регіоні, що межує з окупованим Кримом, відновлюється пам’ятний знак на честь армії, яка була опорою тоталітарного режиму Радянського Союзу, спадкоємицею якого проголошує себе Російська Федерація, що сьогодні веде проти України неоголошену війну», – зазначає голова УІНП Антон Дробович.

Ми повинні пам’ятати, що після того, як Червона армія увійшла до Криму в 1920 році – а саме цієї військової кампанії стосується обеліск у Каховці – на півострові розпочався масовий терор, жертвами якого стали щонайменше 20 тисяч людей.

Окрім того, відновлення обеліска різко контрастує з тими зусиллями, яких з початку 2020 року докладає Український інститут національної пам’яті у співпраці з владою області та міста та які спрямовані на переозначення пам’яток радянського періоду у Каховці, а саме “Легендарної тачанки”. Понад 8 місяців ведеться робота зі створення у Каховці музейного простору, який би включав “Легендарну тачанку”, розкривав специфічну історію півдня України в контексті національно-визвольних змагань 1917-1921 років та водночас сприяв осмисленню злочинів радянського тоталітарного режиму. Проте такі дії, як відновлення згаданого обеліска, відкидають нас на початковий етап і ставлять під сумнів готовність влади міста й району до справжнього опрацювання складної спадщини радянського періоду.

«Вітаємо оперативну та здорову реакцію керівництва Херсонської  ОДА. Сподіваємося на повне усунення місцевою владою порушення законодавства, викликаного відновленням обеліска. В іншому разі спільна робота над створенням музейного простору довкола “Легендарної тачанки” буде істотно ускладнена», – наголосив Антон Дробович.

Які саме законодавчі норми порушує відновлений обеліск:

Відповідно до пп. «д» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», символіка комуністичного тоталітарного режиму включає, серед іншого, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов’язаним зі встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях.

Відповідно до ст. 4361 Кримінального кодексу України, «виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» «карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Відповідно до внесених Законом України від 16 травня 2017 року № 2031-VIII «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки» змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.173-3), «публічне використання, демонстрація або носіння георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією георгіївської (гвардійської) стрічки або предметів, що містять її зображення».

Історична довідка

Блюхер Василь Костянтинович (1890–1938) – радянський військовий діяч. Учасник встановлення радянської влади на території України: у серпні 1919 - травні 1921 – командир 51-ї стрілецької дивізії, начальник Каховського укріпрайону, Перекопської ударної групи, війська яких відзначилися в боях проти «Русской армии» генерала Петра Врангеля на Півдні України і в Криму.

Будьонний Семен Михайлович (1883–1973) – радянський державний, військовий і партійний діяч. Учасник встановлення радянської влади на території України: упродовж листопада 1919 - жовтня 1923 років командувач Першою кінною армією, що зокрема, брала участь у Київській та Львівській операціях 1920 року, у контрнаступі Південного фронту Червоної армії в Північній Таврії, а згодом – у Перекопсько-Чонгарській операції 1920 року тощо.

Ворошилов Климент Єфремович (1881–1969) – радянський державний, військовий і партійний діяч, працівник радянських органів державної безпеки, один із засновників ВЧК. Учасник встановлення радянської влади на території України: у березні 1918 р. відряджений на військову роботу в Україну; командувач 5-ю Українською армією; з листопада 1918 р. – член радянського Тимчасового робітничо-селянського уряду України, з січня 1919 р. – нарком внутрішніх справ УСРР; один із організаторів Першої кінної армії, член її реввійськради (1919–1921) тощо.

Червоний терор у Криму (1920-1921 роки) – 13 листопада 1920 частини червоної 2-ї Кінної армії увійшли до Сімферополя, до 17 листопада 1920 всі кримські міста були під владою більшовиків. 16 листопада 1920 один з організаторів червоного терору Фелікс Дзержинський дав вказівку очистити Крим від контрреволюціонерів, на підставі якого ревком почав кампанію червоного терору проти офіцерів армії Врангеля, що залишилися в Криму, та інших громадян. За різними оцінками, за понад рік жертвами терору стали від 20 до 120 тисяч людей.

Фото надані журналістом Олегом Батуріним