У Чернівцях пройшло засідання усноісторичного клубу
Український інститут національної пам’яті ініціював створення усноісторичного клубу, метою якого є обмін досвідом популяризації матеріалів усної історії. 28-29 вересня у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича відбулося друге засідання клубу.
Співорганізаторами засідання виступили Український інститут національної пам’яті та Науково-дослідний центр буковинознавства Чернівецького університету, очолюваний Ганною Скорейко.
До участі у заході були запрошені науковці, вчителі, архівісти, журналісти, громадські активісти, фахівці різних галузей, які мають досвід роботи з усноісторичними джерелами. Відповідно до поданих заявок засідання проходило за такими панелями: усна історія «незакінченого» минулого, усна історія в музейному та освітньому просторах, документальні фільми на основі усних спогадів.
Робота панелей будувалася навколо основних доповідей та їх обговорення дискутантами. На першій панелі доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Івана Франка, координаторка Центру усної історії та біографістики при кафедрі новітньої історії України імені Михайла Грушевського Галина Боднар представила доповідь на тему: «Усна історія і досвіди нещодавнього минулого: міркування про дискусійне і (не)очевидне».
Дослідниця у своєму виступі зокрема сперлася на теорію чотирьох змін парадигм в усній історії, запропоновану австралійським науковцем Алістером Томсоном. Галина Боднар зауважила, що усноісторичні дослідження про Майдан та війну «впали» на дослідників неочікувано (як і самі події), тож вимагали певної теоретичної і практичної мобілізації. Опитування для оповідачів мало терапевтичний ефект. А для дослідників – певну складність, з огляду на залученість них самих у ці події. Також Галина розповіла про біографічну складову розповідей про нещодавнє минуле та пов’язану з цим суперечність сприйняття таких розповідей дослідниками і оповідачами: інтерв’юери, виходячи зі своїх наукових підходів, розглядають усні життєписи як певні завершені конструкти, натомість оповідачі часто закладають у свої спогади бачення та очікування від майбутнього.
Дискутантами у цій панелі виступили доцент кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, директор Науково-дослідного центру буковинознавства Ганна Скорейко; головний спеціаліст сектору обліку та збереження усних джерел, координатор регіональних записів проекту «Майдан: усна історія» Українського інституту національної пам’яті Тетяна Привалко; аспірантка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Леся Хлипавка.
У дискусії обговорювалося питання, наскільки індивідуалізованими є спогади про Майдан і сучасну російсько-українську війну, якими є чинники формування колективної пам’яті про ці події, чим особливим є усноісторичне опитування про волонтерів, що організовували допомогу учасникам протестних акцій та бойових дій на Сході України.
Модерувала панель директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Алла Киридон. Вона, працюючи в Українському інституті національної пам’яті у 2013-2014 рр., очолила групу зі збору усних свідчень учасників Майдану, що був проведений у лютому-квітні 2014 р. Під її керівництвом були розроблені методичні рекомендації та інші супровідні документи для проведення опитування. Алла Киридон під час обговорення нагадала про те, як важливо для дослідників не випускати з поля зору дискусійні моменти, що трапляються у спогадах. Зокрема такі, що деякі учасники приходили на Майдан через те, що там годували, або ж, будучи зневажені у реальному житті, знаходили у майданівській спільноті можливості самоствердження.
Доповідь на другій панелі була представлена менеджеркою музейних програм та зв’язків з громадськістю Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини Анною Ямчук. Вона розповіла про те, як у світовій практиці вперше (в Національному музеї американської історії, у 1970-х рр.) в музейних експозиціях використали фрагменти усних історій, а також про те, коли і де (Лондон, 2004 р.) з’явилася перша виставка, повністю побудована на усній історії. Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини є досить новим і відкритим до використання різних методів роботи з відвідувачами. Особливістю цього й інших музеїв, пов’язаних із темою Голокосту, є обмаль експонатів щодо цієї події. Тож усна історія є цінним компонентом музейної меморіалізації трагедії Голокосту. За словами Анни, її музей дуже активно залучає до відвідування школярів. Зокрема для цього пропонуються нові й цікаві для дітей форми, як от графічна новела «Піжмурки зі смертю».
Модерував панель «Усна історія в музейному просторі» доцент кафедри історії нового та новітнього часу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Ігор Піддубний. А дискутантами виступили: завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», керівник навчально-наукового центру усної історії Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Тарас Нагайко; старший науковий співробітник Рівненського обласного краєзнавчого музею Галина Данильчук; наукова співробітниця Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ірина Єзерська.
Під час дискусії на «музейній» панелі обговорювалася проблема, що не всі працівники музеїв розуміють перспективи залучення усної історії до музейної справи. Піднімалося питання неготовності школярів до відвідування музеїв і сприйняття ними складних тем. При цьому зауважено, що усна історія може бути використана як той метод, який є доступнішим для дітей, адже він здатен зачепити емоції.
Панель «Усна історія в документальних фільмах» модерувала науковий співробітник Центру буковинознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Ірина Яворська.
Для обговорення старшим науковим співробітником Меморіального музею «Територія Терору» Олександром Пагірею було представлено доповідь «Історичний свідок у кіно: усна історія та документалістика». Олександр поділився своїм досвідом роботи у команді Тараса Химича над створенням фільмів «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939», «Хроніка Української повстанської армії 1942—1954», «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Науковець розказав, як відбувався відбір оповідачів, як проходили інтерв’ю: спершу були зафіксовані повні розповіді, а потім для фільму записувалися окремі епізоди. Сюжетні лінії вибудовувалися на основі найбільш цікавих фрагментів – з тим, щоб документальний фільм загалом сприймався олюдненим.
За словами Олександра, ефективність роботи над згаданими фільмами досягалася за рахунок оптимального розподілу функцій (деякі члени творчої групи, в тому числі й він, грали епізодичні ролі) та грамотному плануванню зйомок. На початку роботи існувала загальна концепція фільму, а в процесі зйомок напрацьовувався конкретний сценарій – відповідно до зібраних історичних джерел (архівних та усних історій).
Дискутантами у цій панелі виступили доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету, голова правління Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького Сергій Білівненко та режисер-документаліст Олександр Рябокрис. Дискусія точилася навколо питань щодо затребуваності й рівня популярності документалістики, проблем фінансування та промоції. Детально дискутанти зупинилися на питанні міфологізації сюжетів, героїв чи подій, що покладені в основу документальних фільмів.
Остання панель засідання усноісторичного клубу була присвячена усній історії в освітньому просторі. Модератором панелі був завідувач кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, директор Центру студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка» Максим Гон.
Доповідач – асистент кафедри суспільствознавчої освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Ігор Олексюк розпочав свій виступ із власних спогадів про те, як він почав займатися усною історією. Його родина походить із Західної України, зазнала репресій, після яких йому судилося бути народженим у Луганській області. З початком нинішньої російсько-української війни він змушений був виїхати до Львова, і вже там продовжив займатися усноісторичними опитуваннями. Матеріали цих проектів публікуються на сторінках журналу «Локальна історія» та використовуються у його освітній діяльності.
У дискусії взяли участь вчитель історії та англійської мови гімназії Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Наталія Голод; вчитель історії Чернівецької ЗОШ № 30, методист міського методичного центру закладів освіти управління освіти Чернівецької міської ради Оксана Яремко; вчитель історії, вчитель-методист Прилуцької гімназії № 1 імені Георгія Вороного Тетяна Бабенко.
Дискусійними виявилися вже традиційно проблемні для вчителів перевантаженість навчальних програм та пов’язана з цим нестача часу для ширшого використання усної історії в навчальних закладах.
Під час заходу відбулася екскурсія до Чернівецького обласного краєзнавчого музею, де завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії краю Марія Унгурян представила відвідувачам матеріали основних експозицій. У музеї оформлено зал, присвячений подіям Революції Гідності та сучасної російсько-української війни. Серед експонатів залу – видання Інституту «Майдан від першої особи. Регіональний вимір». У цьому виданні є окремий розділ зі спогадами учасників чернівецького Майдану, над яким працювала група науковців та студентів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на чолі з Ганною Скорейко.
