Інститут доєднався до дискусії, як Друга світова війна впливає на сьогодення

«Мілітарі Медіа Центр» – медійний майданчик, створений Міністерством оборони України, за сприяння Світового Конґресу Українців організував 2 травня круглий стіл «Внесок України в перемогу у Другій світовій війні та уроки історії, які ми досі вчимо». 

На дискусійних панелях круглого столу думки озвучили історики, фахівці з музейної справи, співробітники Міністерства оборони та Українського інституту національної пам’яті.

На основі оприлюднених «Мілітарі Медіа Центром» матеріалів ділимося тезами з обговорення.

На думку доктора історичних наук та співробітника Центру досліджень воєнної історії ЗСУ Івана Патриляка, для України Друга світова війна не є завершеною, оскільки не був покараний радянський більшовизм, що був таким же злом, як і німецький нацизм.

«Дві держави, які розв’язали Другу світову війну, – це нацистський Райх і Совєцький Союз. Але на шибеницях опинилися лідери однієї держави, а лідери іншої – у теплих кріслах міжнародних організацій… Росіяни сприйняли непокарання як слабкість світу, як те, що вони можуть повторювати свою агресію і злочини», – зауважив Іван Патриляк.

Військовий історик та керівник експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборони України Василь Павлов зауважив, що в сучасних шкільних підручниках Росія описує Другу світову війну, оминаючи бойові дії на території України, натомість фокусуючись на обороні Брестської фортеці, Сталінградській битві, битві на Курській дузі, наступальній операції «Багратіон» у Білорусі й Литві, а також штурмі Берліна. «Відтак абсолютно зрозуміло, що у свідомості росіян закарбувалося, що на теренах України у 1941–1945 роках не відбувалося ніяких бойових дій або жили міфічні бандерівці», – пояснює Павлов.

Насправді ж, як нагадала Людмила Рибченко, заступниця генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні, прямі людські втрати України під час тієї війни склали близько 7 млн осіб [Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ озвучив цифру у 8 млн]. З-поміж близько 7 млн чоловіків, мобілізованих до Червоної армії з території України, загинув кожен другий. Число втрат серед мирних мешканців, за словами пані Людмили, вчені оцінюють у близько 4 млн осіб [Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ озвучив цифру у 5 млн загиблих цивільних].

«Щоб досягнути довоєнної чисельності населення (41 млн), Україні довелося відновлюватися 19 років», – наголосила Людмила Рибченко.

Співробітники Українського інституту національної пам’яті прокоментували питання долі пам’ятників та надмогильних знаків, пов’язаних з Другою світовою війною, які можуть містити заборонену символіку, що прославляє комуністичний чи націонал-соціалістичний тоталітарні режими.

Голова Інституту Антон Дробович у своєму відеозверненні до учасників круглого столу зауважив, що у так званому декомунізаційному законодавстві чітко прописані два винятки щодо пам’ятників із комуністичною та нацистською символікою – коли це твори мистецтва та надмогильні споруди періоду Другої світової війни. Водночас очільник Інституту наголосив, що більшість пам’яток Другої світової війни на території України перебувають у поганому стані, а до їх реставрації слід підходити, керуючись «історичною правдою, доцільністю і принципом здорового глузду». 

«Можна вийти з ситуації, наприклад, встановивши поруч інформаційний стенд у сучасній стилістиці, на якому можна розмістити фотографії пам’ятника таким, яким він був споруджений, додати QR-коди, додаткову інформацію про похованих тут людей, а самі пам’ятники відреставрувати, подавши написи українською мовою», – вважає Дробович. 

Співробітник УІНП Ігор Каретніков додав, що у новому законі про деколонізацію гуманітарної сфери також йдеться про дбайливе ставлення до пам’ятників та монументальних споруд, пов’язаних з Другою світовою війною. 

Чому події війни, яка закінчилася 78 років тому, так потужно впливають на суспільство сьогоднішньої Росії й не тільки?

«Совєцька історіографія мала цілу систему табу, які відобразилися на розуміннях та уявленнях совєцького та постсовєцького населення, – пояснює Іван Патриляк. – Радянські люди не мали замислюватися над тим, як СРСР опинився в союзі з гітлерівською Німеччиною напередодні Другої світової, як «миролюбний» СРСР напав на 3-мільйонну Фінляндію і через те був вигнаний з Ліги націй, як так сталося, що близько мільйона громадян СРСР взялися за зброю та воювали проти своєї країни, зокрема і в лавах Німеччини, чому «прокляті капіталісти» забезпечували «могутній» СРСР 80% вибухових матеріалів, їжею, обмундируванням. Суцільною «білою плямою» були всі депортації та національні рухи, ГУЛАГ».

Сучасна Росія повернулася до цих радянських тез і, як говорить Іван Патриляк, «збудувала криве дзеркало минулого, дивлячись в яке, кожен п’яниця з Улан-Уде бачить у собі переможця і звитяжця, це надихає їх по трупах повзти на фронті нинішньої війни, розв’язаної проти України».

Водночас для українців, за словами Василя Павлова, багато стереотипів щодо Другої світової згоріли в полум’ї нинішньої російсько-української війни. Це підтверджують і результати опитувань.

У розмові також взяли участь Олександр Лисенко, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України Національної академії наук, та Ростислав Пилявець, доцент Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Запис круглого столу можна подивитися за посиланням.