Рік визволення: Сумщина
Розповідаємо, як рік тому Сумська область, яка мала стати транзитною на шляху до Києва, а стала для ворога кісткою поперек горла.
Основні зусилля РФ на Сіверському та Слобожанському напрямках, куди входить Сумська область, були зосереджені на швидкій окупації обласного центру та наступному просуванні на Київ з північно-східного та східного напрямків.
На світанку 24 лютого 2022 року російські війська обстріляли прикордонні населені пункти з «Градів», а потім пішли танками і бронетехнікою по всій протяжності кордону, який відділяє Сумську область від РФ, – а це 560 кілометрів.
Вже у перший день вторгнення російські окупанти ввійшли у Суми. Як згадує тодішній голова Сумської ОДА Дмитро Живицький в інтерв’ю виданню «Українська правда»: «О 12 годині дня 24-го лютого ми знаходилися в приміщенні ОДА, поки танки, бронетехніка не зайшли у Суми. З центрального входу будівлі, це на Майдані Незалежності, стояли російські війська, а з іншого боку ми її покидали[...] Вони пройшли крізь Суми, вийшли, і тоді ми почали «закривати» міста – облаштовувати блокпости, розставляти тероборону. Тероборона вийшла на всіх в'їздах і виїздах з Сум. І коли вже вони вдруге спробували зайти в місто, то почалися вуличні бої, перестрілки. Це було з «Хімпрому» Курського проспекту і вулиці Герасима Кондратьєва».
Першими опір ворогу на Сумщині чинили місцеві жителі й тероборона – «коктейлями Молотова» і стрілецькою зброєю, а подекуди і беззбройними зупиняли колони російської техніки. «Щоб не було у нас ні ЛНР, ні ДНР, і СНР щоб не було. У нас одна вільна Україна. В Росію не хочемо. Ми її сюди не звали, не просили. А зараз будемо пригощати коктейлями [Молотова]», – сказав місцевий житель кореспондентці «Суспільне: Суми» 1 березня 2022 року.
Сумчани готують «коктейлі Молотова». 1 березня 2022 року. Фото: «Суспільне: Суми»
У Сумах вступила в бій 27 реактивна артилерійська бригада імені кошового отамана Петра Калнишевського. Три доби запеклий бій тривав довкола військового містечка на вулиці Герасима Кондратьєва, де дислокується бригада. Поруч розташовувалася будівля ліцею імені Харитоненка Державної прикордонної служби України – це колишній Кадетський корпус і памʼятка архітектури початку XX століття. Памʼятка суттєво постраждала від російських обстрілів.
В обласному центрі ворога також знищували десантники 81-ї бригади та сумські добровольці.
Про бій біля колишнього артучилища на вулиці Кондратьєва згадує боєць 81-ї окремої аеромобільної бригади Руслан з позивним Bumblebee: «Колону ми розстріляли, – вони йшли з паливними баками у бік аеропорту, щоб зарядити свої танки, щоб вони сюди зайшли. Але так вони й не зайшли. Коли ми їх розбили, наші хлопці пішли подивитися, що вони там везли. Везли парадну форму. За взяття Києва, Харкова, Сум – нагороди вже були готові».
Російська техніка у Сумах. Лютий 2022 року. Фото: «Суспільне: Суми»
В Охтирці підрозділ забезпечення, озброєний лише стрілецькою зброєю, зачистив місто від бійців штурмового батальйону росіян. Ось як про це згадує учасник подій, майор, заступник командира понтонно-мостового батальйону Дмитро: «Ми не піхотинці, не десантники. Наша військова частина — це полк підтримки. З озброєння нічого важкого — лише стрілецька зброя та гранатомети РПГ-18. З часом почала надходити інформація про рух ворожої колони до Охтирки. Ми точно знали, що техніка рухатиметься повз нашу частину. Ми заздалегідь зайняли вогневі позиції вздовж дороги і атакували колону зі «стрілкотні» і гранатометів. Авангард колони ми розбили. Переважно це були вантажівки. Ворог відступив».
Основний тягар як оборони, так і деокупації області ліг на плечі 93-ї ОМБр «Холодний Яр», яка діяла переважно на півдні регіону. У перші дні оборони Охтирки і боїв за Тростянець бійці бригади знищили командний пункт 96-ї окремої розвідувальної бригади російської армії разом з керівним складом.
Вже на 10 добу війни, 6 березня, російські загарбники на Сіверському і Слобожанському напрямках вклинилися на глибину 60–140 км і захопили окремі населені пункти Охтирського, Сумського, Роменського і Конотопського районів. Тобто окупанти перебували у чотирьох із пʼяти районів області. До 10–11 березня 2022 року ворогу вдалося захопити Конотоп, Ромни, Тростянець, Путивль, Буринь.
Найзапекліші бої в області точилися за Охтирку. Через стратегічне розташування міста його захоплення було дуже важливим для російського командування. У разі окупації відкривався прямий шлях на Полтаву, Миргород, Гадяч і далі Київ, а також у бік Харкова.
Про бої за місто згадує командир 91-го окремого Охтирського полку оперативного забезпечення, Герой України, полковник Денис Дикий, який відповідав за оборону міста: «По Охтирці почала активно працювати авіація рашистів. Спочатку вони вивели з ладу ТЕЦ, нафтобазу, розбили вокзал, мерію, центральний універмаг. По всіх позиціях, де стояли наші війська, неодноразово били з літаків. На військову частину скинули з літака дві бомби типу ФАБ-500 і одну ракету. Бомба влучила просто в казарму, де тоді люди готували собі бійниці для ведення вогню, там зберігалась зброя, був обід. Ми зазнали втрат, чимало людей пропало безвісти. Наші хлопці не тікали нікуди, почали витягувати поранених і доставляти до медичного пункту. Ракета прилетіла просто в медпункт. Теж були загиблі й поранені. Друга бомба впала на стадіон за частиною. У той день загинуло 54 людини. З нашої частини — 30, решта — з тероборони, мобілізовані».
Охтирка після авіабомбардувань. 8 березня 2022 року. Фото з фейсбук-сторінки 91-го окремого Охтирського полку оперативного забезпечення
Російські окупаційні війська впродовж 30 днів обстрілювали з важкої артилерії та скидали бомби на житлові квартали міста. Були пошкоджені та зруйновані сотні будинків, знищені об’єкти критичної інфраструктури. Але місто вистояло і не було окуповане ворогом. Охтирка – найбільш постраждале місто Сумської області.
Не маючи успіху у захопленні Сум, Чернігова, Харкова, російські окупаційні війська перейшли до руйнування спочатку виявлених ворожою розвідкою військових об’єктів, елементів критичної інфраструктури, а згодом – до артилерійських, ракетних й авіаційних ударів, спрямованих на перетворення українських міст у руїни. Останнє суперечило правилам ведення війни, міжнародному гуманітарному праву та було воєнним злочином.
Найбільше, за словами Дмитра Живицького, від російського терору щодо цивільного населення на Сумщині постраждали Краснопільська й Тростянецька громади, які покинули їхні голови та які були окуповані. Тростянець був одним із найкрасивіших міст Сумщини з громадою, яка активно розвивалася. А візитівка міста – замкоподібний Круглий двір входив до переліку семи чудес краю. Тростянець був під російською окупацією понад місяць, з 24 лютого по 26 березня 2022 року. Окупанти не лише знищили інфраструктуру міста, а й завдали руйнувань його історичним і культурним пам’яткам. Детальніше про це можна прочитати тут.
Завдяки успішним діям Сил оборони України вже з перших днів повномасштабного вторгнення ворог відчував проблеми з постачанням боєприпасів, пального, загалом з логістикою. Лісовий характер місцевості не давав противнику змоги сконцентрувати зусилля на певному напрямку, змушуючи його війська пересуватись колонами, що робило його вразливим для ударів української авіації та артилерії. Російська армія зазнавала відчутних втрат через постійні контратаки українських військ. Комплекс цих факторів змусив окупантів до відступу.
22 березня 2022 року почалися бої за звільнення Тростянця. Цього ж дня з території Сумської області до РФ починають відходити окремі ворожі підрозділи. 27 березня українські військові визволили Тростянець, Славгород і Краснопілля.
Під ударами Сил оборони станом на 7 квітня переважна більшість російських сил залишила територію Сумської області. Станом на 9–10 квітня російські окупанти завершили виведення своїх військ із Сумщини до РФ. На звільнених територіях ще певний час перебували нечисельні групи російських військовослужбовців, які переховувалися або намагалися самостійно перетнути державний кордон України. 11 квітня підрозділи 5-го прикордонного загону відновили контроль на раніше непідконтрольних ділянках державного кордону в Сумській області.
Підготувала Марія Тахтаулова