Які злочини є геноцидом за міжнародним правом

Кадри зі звільнених міст і сіл Київщини цими днями вжахнули весь цивілізований світ. Жорстокі та масові вбивства чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин без огляду ні на що, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування матерів на очах у дітей і навіть дітей. Намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти…

Кількість жертв серед мирних жителів у звільнених районах Київщини за попередніми оцінками влади і правоохоронців вимірюється сотнями.

Ще з початком повномасштабного вторгнення на тлі масових бомбардувань та обстрілів цивільних, блокади мирних жителів в окупованих містах і селах, українська сторона, зокрема, зазначала, що дії РФ в Україні мають ознаки геноциду.

3 квітня керівник британської розвідки Річард Мур написав у твіттері: розвідувальній спільноті було відомо, що плани Путіна щодо вторгнення включали позасудові страти.

Тож, які злочини відповідно до міжнародного права підпадають під поняття геноцид.

У міжнародному праві поняття злочину геноциду з’явилося після Другої світової війни. Ініціатором його появи був юрист Рафаель Лемкін. Кульмінацією багаторічних зусиль Лемкіна стало ухвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 9 грудня 1948 року Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Саме визначення геноциду, закріплене в Конвенції, є міжнародно визнаним та використовується у Римському статуті Міжнародного кримінального суду, один з прокурорів якого Карім Хан розслідує злочини Росії проти України.

Конвенція визначає геноцид як будь-які з наступних дій, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

• вбивство
• нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень
• навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення
• дії, розраховані на унеможливлення народження дітей
• насильницька передача дітей цієї групи іншій

Кількість жертв для визнання геноцидом немає значення. Натомість важлива наявність цілеспрямованого наміру знищення.

Перший проєкт Конвенції включав у категорію жертв також політичні та соціальні групи, що відповідало баченню Рафаеля Лемкіна. Проте Радянський Союз домігся, щоб вони були виключені з остаточної редакції документа.

У міжнародній спільноті через десятиліття після ухвалення Конвенції не вщухають дискусії щодо вичерпності визначення «геноциду». Чимало критики стосується саме виключення політичних та соціальних груп із категорій жертв. Інша частина дискусії стосується того, чи можна обмежуватися фізичним знищенням, а чи також слід включати знищення певної групи як соціальної спільноти. Також критики наголошують на тому, що міжнародне співтовариство розробило механізм судового переслідування винних у геноциді, але не проявило волі до втручання у припинення геноциду.