Що більше злодіянь російських окупантів в Україні та їхніх мотивів із перехоплених розмов і документів стають публічними, тим частіше в інформаційному просторі звучить слово «геноцид».
Воєнні злочини РФ в Україні визнали геноцидом парламенти Латвії та Естонії.
Британський прем’єр-міністр Боріс Джонсон під час свого візиту до України сказав: «Те, що ми побачили з того, що Путін зробив в Україні, недалеке від геноциду».
Схожу оцінку дав президент США Джо Байден: «Я назвав це геноцидом, тому що стає все зрозуміліше, що Путін намагається знищити навіть ідею бути українцем».
Верховна Рада України виступила із заявою, в якій закликала міжнародні інституції, іноземні уряди та парламенти визнати дії Росії в Україні геноцидом Українського народу.
Усе зазначене вище – це політичні оцінки, які безумовно важливі. Але щоб злочини Росії в Україні були визнані геноцидом відповідно до міжнародного права – потрібне рішення суду. В ідеалі – Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Хоча такий судовий процес може спершу відбутися і в Україні, як це було в 2010 році, коли київський Апеляційний суд ухвалив рішення, яким визнав керівництво СРСР винним в організації геноциду щодо українців у 1932-1933 роках. Ознак геноциду в діях сучасних російських окупантів достатньо, щоб розпочати відповідне провадження.
Чому юридичні процедури важливі?
Рішення суду, особливо міжнародної інстанції, буде вагомим аргументом для ширшого визнання дій Росії геноцидом українців на політичному рівні по всьому світу. Крім того, так Україна діятиме у протилежний спосіб тому, як чинить зараз політична верхівка РФ, яка намагається розмити і знецінити саме поняття геноциду, використовуючи його в політичних цілях за кожної зручної нагоди, наприклад, звинувачуючи Україну в геноциді жителів Донбасу.
Які злочини вважаються геноцидом відповідно до міжнародного права, ми розповідали в одному з попередніх матеріалів.
Злочин геноциду – один із кількох міжнародно-правових злочинів, але не єдиний. До таких найтяжчих з точки зору міжнародного права злочинів також належать злочин агресії, воєнні злочини та злочини проти людства. Розповідаємо, в чому між ними різниця.
Збройний напад однієї держави на іншу вважається міжнародним злочином проти миру та безпеки людства. Якщо з боку певної держави є ознака ініціативи та застосування зброї першою, то йдеться саме про агресію. За міжнародним правом агресія – це протиправне, пряме чи опосередковане, застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави. Визначення агресії у міжнародному праві дещо змінювалося під впливом міжнародних конфліктів та дискусій з 1930-х років і до 1970-х, коли в 1974 році Генасамблея ООН ухвалила резолюцію №3314, яка визначила злочин агресії.
2 березня 2022 року Генасамблея ООН на надзвичайній спеціальній сесії ухвалила резолюцію у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну, яка так і називалася – «Агресія проти України». Тобто злочин агресії, який вчинила Російська Федерація по відношенню до України, вже визнаний на рівні ООН.
За Римським статутом Міжнародного кримінального суду злочин агресії підпадає під юрисдикцію МКС.
Порушення правил ведення бойових дій та норм і принципів міжнародного гуманітарного права. Відповідно до Статуту Міжнародного трибуналу після Другої світової війни до воєнних злочинів належать:
Цей перелік не є вичерпним. Між іншим, те, що особа, яка вчинила воєнний злочин, виконувала наказ свого уряду чи командира, не звільняє її від відповідальності, якщо свідомий вибір був для неї можливим.
Інша назва – злочини проти миру та безпеки людства. Римський статут Міжнародного кримінального суду в Гаазі визначає, що до злочинів проти людства належить будь-яке з перелічених нижче діянь, якщо воно вчинене в межах широкомасштабного або системного нападу на цивільних осіб, якщо такий напад здійснюється свідомо:
Визначальною характеристикою злочинів проти людства є те, що злочинні дії є частиною політики певного уряду, при цьому винні не обов’язково повинні ідентифікувати себе з цією політикою, або широко розповсюджених злодіянь, які замовчуються чи виправдовуються урядом або фактичною владою.