«Чайковський у музиці для російської культури, як Пушкін в літературі». Експертна комісія УІНП роз’яснила перші фахові висновки щодо назв окремих об’єктів
На сайті Інституту опубліковано експертні висновки щодо назв окремих об’єктів, зокрема Національної музичної академії України імені Петра Чайковського; чотирьох міст: Олександрія, Павлоград, Червоноград, Южноукраїнськ, а також населених пунктів, у назві яких використано радянську ідеологему «1 Травня/1 Мая», у контексті їх відповідності вимогам деколонізаційного Закону.
Під час пресконференції в «Укрінформі» голова Експертної комісії, доктор історичних наук, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України Віктор Брехуненко наголосив, що надання імені П.І. Чайковського попередниці Національної музичної академії України – Київській державній консерваторії – стало можливим лише внаслідок завоювання Росією України, знищення Української держави – Української Народної Республіки – та створення російської колоніальної адміністрації у формі владної вертикалі УСРР (далі УРСР).
«Вимога усунути ім’я Чайковського та дискусія навколо цього триває уже декілька років. Що окрім сухого висновку варто додати в плані роз’яснення: Чайковський дійсно видатний композитор. Але він великоросійський інтелігент. Він не був каліброваним шовіністом, але цілком спокійно ідентифікував себе з великоросійською культурою, панславізмом російського імперського штибу. У своїх творах він подавав велич російської державності приблизно в тих же рисах, в яких її подає зараз російська пропаганда. При створенні “русского міра” Чайковський займав в музиці приблизно таке ж місце, як Пушкін в літературі», – додав член Експертної комісії, кандидат історичних наук та доцент кафедри давньої та нової історії України КНУ імені Т. Шевченка Олексій Сокирко.
У своїх висновках Експертна комісія відмітила важливість перейменування міста Олександрія Кіровоградської області та Павлоград Дніпропетровської області. Обидва топоніми є втіленням російської колоніальної політики. Заміна первісного топоніма Усиківка на Олександрія та Матвіївка на Павлоград були ланками загальної стратегії, спрямованої на викорінення української топонімії та впровадження загальноімперської системи назв для географічних об’єктів для формування імперського простору та символічного маркування української території, як російської.
«Експертна комісія підготувала рішення про назви міст Олександрія та Павлоград. Ці назви закріпились, якраз в початково імперський період панування на територіях півдня України наприкінці XVIII початку XIX століття. Вони були пов’язані з увічненням російських імператорів Олександра І та Павла І. Хочу підкреслити, що це загальноімперська практика. Часто лунають зауваження, що укази про найменування цих міст не містять прямого пов’язання з іменами імператорів, але очевидно що це “висіло в повітрі”, це було фоновим розумінням на честь кого названо ці міста. Звісно, що всі ці монархи мали своїх святих патронів, але всі ми розуміємо, що Санкт-Петербург не назвали на честь апостола Петра, якого вважав своїм патроном Петро І, а все ж таки назва була на честь Петра І», – зауважив Сокирко.
Щодо появи назв географічних об’єктів на базі поняття «1-е травня» (рос. «1-е мая»), то фахові висновки комісії зазначають, що це назви жодним чином не пов’язані з розвитком питомо української топонімії, а була втіленням російської імперської політики радянського зразка. Після завоювання більшовицькою Росією Української Народної Республіки новітня імперська влада поширила на територію України відзначення 1 травня як одного з основних більшовицьких свят. Отже, святкування цього дня набуло політичного та ідеолого-пропагандистського забарвлення, тісно поєднаного з ідеєю відновлення засобами топоніміки єдиного російського імперського простору.
«Якщо ми підійдемо формально, з позиції норм української мови, такі назви, як Первомайське чи Южноукраїнськ, то не треба бути кандидатом чи доктором філологічних наук, щоб зрозуміти що ці назви не відповідають чинним мовним нормам. Але ці назви - Первомайськ чи Первомайське, або Южноукраїнськ – це лише верхівка айсберга. Виявляється, що таких мовних покручів у нашій топонімії чимало. Звісно, що це переважно у східних та південних регіонах України», – зауважив член Експертної комісії доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України, голова Української ономастичної комісії Святослав Вербич.
У висновках експертів йдеться про те, що назва Южноукраїнськ не властива українській топонімічній традиції, штучна, утілює російську імперську політику радянського зразка.
Попередником нинішнього Южноукраїнська було селище Костянтинівка-2 (на той час Арбузинського району) Миколаївської області, що постало навесні 1976 року у зв’язку з будівництвом Южноукраїнської АЕС. 2 квітня 1987 року Указом Президії Верховної Ради УРСР новозбудованому населеному пункту Южноукраїнської атомної електростанції Миколаївської області було присвоєно назву Южноукраїнськ, а сам населений пункт віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
Назва міста Южноукраїнськ двоосновна і вказує на його розташування «на півдні України». Водночас і Южноукраїнська АЕС (у 2022 р. Южно-Українську АЕС перейменовано на Південноукраїнську АЕС), і її місто-супутник Южноукраїнськ не розташовані безпосередньо на південному узбережжі України та є доволі віддаленими від нього (скажімо, Запорізька АЕС розташована географічно південніше від Південноукраїнської АЕС). Отже, назва міста Южноукраїнськ штучна. Крім того, до будівництва Южноукраїнської АЕС та поселення майбутніх енергетиків було залучено чимало приїжджих людей із колишнього СРСР. Основу такого підходу становила стратегія асиміляції українців способом формування «єдиного радянського народу». Влада використовувала типовий, як на ті часи, інструмент: штучне насичення території України вихідцями з-поза її меж задля створення ефекту «плавильного котла» на базі зросійщення. Відповідно зрозумілим символічним маркером – російськомовним – мала бути й назва АЕС та міста енергетиків.
Стосовно топоніма Червоноград, експерти відзначили, що це не первісна назва населеного пункту Львівської області, який нині має цю назву.
Історична назва м. Червоноград – Кристинополь (функціонували також варіанти назви Кристинопіль, Христинопіль).
У російській імперській топонімічній традиції радянського зразка присвоєння об’єктам топоніміки назв із використанням прикметника червоний, червоне тощо мало ідеологічну мету – маркування завойованих, захоплених чи анексованих територій радянською / комуністичною символікою, елементом якої, серед іншого, був червоний колір. Про це свідчить, зокрема, вживання в деяких документах російськомовного варіанта назви Червонограда – Красноград. Перейменування Кристинополя на Червоноград мало ідеологічне забарвлення: місто набувало статусу промислового центру з переважно робітничим населенням, що формувалося фактично на новій основі не лише з місцевої, але й приїжджої людності, та мало стати соціальною опорою радянської влади в новоприєднаному регіоні. Нова ідеологічна назва Червоноград насамперед мала асоціюватися з пролетарською та радянською символікою – червоним забарвленням партійного та державного прапора СРСР і основного кольору прапорів союзних республік, а також кольором Комуністичного інтернаціоналу.
Довідково
За даними останнього соціологічного дослідження 81,8% – підтримують заборону символів російської імперської політики в Україні. У цілому позитивно українці ставляться до повернення історичних назв – 73,4% стверджують про позитивне або скоріше позитивне ставлення. Опитування проводилося у липні-серпні 2023 року серед дорослого населення (від 18 років) у всіх регіонах України, крім тимчасового окупованих територій. Реалізували ТОВ «Оперативна соціологія» спільно з Фондом «Демократичні ініціативи». Детальніше.
Основним завданням Експертної комісії, створеної Українським інститутом національної пам’яті, – надання фахових висновків з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Зокрема, щодо належності об’єктів до символіки російської імперської політики. Для підготовки об’єктивних та неупереджених фахових висновків до складу Експертної комісії включено українських вчених, які мають напрацювання із зазначеної теми. Це історики та філологи, які представляють науково-дослідні інститути Національної академії наук України, а також провідні навчальні заклади Києва, Одеси, Львова, Харкова та Хмельниччини.
Експертна комісія з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики створена відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Контактний телефон для організації коментарів: +38 (096) 248 31 71 (Юлія)
Фото: Укрінформ