1863, 11 березня в селі Самостріли на Рівненщині народився видатний український учений-флорист, дослідник флори Центральної України, Бесарабії, Кавказу та Середньої Азії, президент ВУАН (1922-1928 роки) Володимир Липський.
Володимир Липський. Фото: uk.wikipedia.org
Походив із духовної родини – його батько, дід і прадід були священниками. Коли хлопцю було 10 років, родина переїхала до Житомира, де Володимир вступив на підготовче відділення Житомирської першої чоловічої гімназії. Навчання продовжив у Колегії Павла Галагана в Києві, яку закінчив із золотою медаллю і в 1882 році вступив до Київського університету Святого Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету.
Тут його науковим керівником став відомий ботанік Іван Федорович Шмальгаузен, який заохотив молодого студента до дослідження флори. Першою науковою роботою стало дослідження флори Київської губернії і Поділля з упорядкуванням гербарію. Після закінчення університету Володимир Липський лишився в ньому працювати, став членом Київського товариства природодослідників.
Крім Центральної України Липський вивчав флору Бессарабії, віддалених регіонів Кавказу, Середньої Азії. Лише Кавказом він пройшов пішки близько 10 тисяч верст. Результатом стали дві фундаментальні праці: «Флора Кавказу...» та «Флора Середньої Азії», які досі використовуються багатьма науковцями як першоджерело. Також він один із перших описав флору Індонезії, Тунісу та Алжиру. Взагалі, Липський був одним із небагатьох природодослідників, який побував на всіх континентах земної кулі, крім Австралії та Антарктиди. Знав усі європейські мови та майже всі мови Сходу, завжди спілкувався з людьми їхньою рідною мовою.
На початку 1894 року Володимир Липський переїхав до Петербурга і майже чверть століття віддав найстарішій науковій установі – Петербурзькому ботанічному саду, де був бібліотекарем, хранителем, головним ботаніком. За цей час він дав повну характеристику рослин Петербурзького ботанічного саду, підготував путівник для відвідувачів, а також написав його 200-річну історію, за що у 1917 році був удостоєний премії Російської Академії наук.
Володимир Липський став одним з перших ботаніків, хто описав флору Індонезії, Тунісу, Алжиру та Середньої Азії. Фото: zhytomyr.info
З початком Української революції вчений повертається до України. Живе в Житомирі, але весь час навідується до Києва, спілкується з Володимиром Вернадським, Павлом Тутковським, Агатангелом Кримським та іншими вченими з питання створення національної академії наук. У 1919 році Липський обирається академіком ВУАН (Всеукраїнської Академії наук), у 1921 – 1922 роках – віце-президентом Академії наук, а з 1922 по 1928 роки – президентом ВУАН. Наприкінці 1918 року його обирають директором новоствореного Київського ботанічного саду.
До кінця 1920-х років радянська влада все настійливіше почала втручатися в роботу ВУАН. Володимира Липського називали «політично інертним» і звинуватили в тому, що він передовірив управління Академією наук Сергію Єфремову та Агатангелу Кримському, вимагали перевиборів.
У 1928 році Липський подав у відставку з поста президента ВУАН і переїхав до Одеси, де очолив Одеський ботанічний сад. Тут він вивчає водорості Чорного моря, в першу чергу – придатні для виробництва йоду та агар-агару. Але й тут він відчуває тиск влади, зокрема, через небажання відкрито підтримувати антинаукові ідеї партійного функціонера Трохима Лисенка. Через це у 1933 році іде з посади директора Одеського ботсаду і лишається простим науковим консультантом.
Помер 24 лютого 1937 року, похований в Одесі. У 1950-х роках могила була зруйнована - на місці старого кладовища збудували парк розваг.
Пам’ять про академіка Липського увінчана меморіальними дошками в Києві та Одесі. На честь ученого названо 2 роди та 56 видів рослин.