1774 – народився Кіндрат Лохвицький, археолог

1774, 20 березня (за іншими даними – 1770) в Петербурзі народився Кіндрат Лохвицький, археолог-аматор, який віднайшов знамениті Золоті Ворота, один з ініціаторів створення й перший завідувач музею старожитностей при Київському університеті Св. Володимира, громадський діяч.

Про дитячі роки Кіндрата Лохвицького практично нічого невідомо. Як не збереглося і його фото. Він рано осиротів і хлопчика взяв на виховання перший ректор Московського університету Харитон Андрійович Чеботарьов, який був також головою Товариства історії та старожитностей. Саме в його домі і сформувався в юнака інтерес до минулого.

Службова кар’єра Лохвицького почалася в 16 років з нижчих посад у бюрократичній ієрархії – 1790 році він був на посаді копіїста однієї з сенатських експедицій, а 1816 році мав чин статського радника. У 1823 році, вийшовши у відставку, він переїжджає до Києва, де бере участь в археологічній розвідці, що передувала розкопкам Десятинної церкви.

Ці розкопки, які розпочалися наступного року, митрополит Київський Євгеній (Болховітінов) доручив саме Лохвицькому та священику Михайлу Кочеровському. Робота так захопила дослідника, що решту життя він присвятив «изысканию древностей».

У 1832 році Лохвицький поставив собі за мету розшукати знамениті Золоті Ворота. Річ у тім, що в ті часи їхні залишки були сховані від людських очей: по нинішній вулиці Ярославів Вал і далі до Хрещатика тоді проходив вал земляної фортеці, в якому і «сховалися» руїни княжих часів. Для такого масштабного дослідження археолог не тільки використовував свої кошти, а й організував підписку серед заможних киян. І його старання увінчалися успіхом.

Золоті Ворота. Креслення Кіндрата Лохвицького. Джерело: calendar.interesniy.kiev.ua

Кіндрат Андрійович проводив розкопки і на ймовірному місті Іллінської церкви, на так званій «Діровій могилі». Також у ході  розкопок було відкрито залишки Ірининської церкви, названої на честь дружини Ярослава Мудрого.

У 1834 році, згідно формулярного списку, Лохвицький «по прошению» призначений чиновником для особливих доручень при Київському, Подільському и Волинському генерал-губернаторі. Він брав участь в економічному житті міста, в організації боротьби з епідемією холери та ін., але головною сферою діяльності й далі лишалися київські старожитності, пам’ятки, археологічні розкопки. Він особисто слідкував за станом відкритих Золотих воріт, замовив огорожу та табличку з написом-назвою, домагався встановлення спеціального караулу біля залишків Ірининської церкви, регулярно обстежував розкопи.

Його активна просвітницька діяльність сприяла популяризації археологічної справи. Коли в 1834 році при Київському університеті Святого Володимира відкрився Музей київських старожитностей, Лохвицький став його першим завідувачем і передав частину зібраних під час розкопок матеріалів та особисті речі, зокрема нагородну шпагу, подаровану йому як визнання заслуг у відкритті Десятинної церкви.

До кінця життя Кіндрат Лохвицький фіксував, описував і систематизував археологічні знахідки в Києві, запобігаючи їхньому розкраданню чи знищенню. Завдяки його численним рапортам вперше в історії побутування історико-археологічних об’єктів Києва було порушене питання охорони пам’яток і підштовхнуло до створення у 1835 році київського Тимчасового комітету для розшукування старожитностей.

Помер Кіндрат Лохвицький 23 вересня 1849 році у Києві.