1843, 23 березня – в селі Павелча на Івано-Франківщині в сім’ї священика народився Юліан Целевич, педагог, історик, перший голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ).
Закінчив Станіславську гімназію та Львівську духовну семінарію. Вступив до Львівського університету, де слухав не тiльки богословськi виклади, а й лекцiї вiдомого тодi iсторика, згодом професора Вiденського унiверситету Генрiха Цайсберга. Пізніше продовжив студіювання історії та філософії у Відні.
По закiнченнi унiверситету вчителює у нiмецькiй гiмназiї у Львовi, викладає в гiмназiї Станiслава. У листі до Михайла Драгоманова 1872-го етнограф та фольклорист Мелітон Бучинський писав: «Тут настав від падолиста професором гімназії Юліан Целевич, колись голова «Січі», нині професор громадський, так через малий час довів до того, що хлопці за ним, як в дим». Отримує звання доктора філософії.
Бере активну участь в українському національно-культурному відродженні. Очолює товариства «Просвіта», «Січ», стає членом «Рідної школи» та Українського педагогічного товариства.
У березні 1892 року, коли Товариство імені Тараса Шевченка реорганізовувалося в наукове, саме Юліана Целевича було обрано першим головою НТШ. Він встиг упорядкувати перший випуск наукового видання «Записки НТШ», яке мало авторитет не лише в Галичині, але й у всій Європі. Туди увійшли праці «Громадський рух на Вкраїнi-Руси в ХII ст.» Михайла Грушевського, «Студiї над основами розкладу багатства. Часть I» Тадея Рильського, «Дитинний вiк Т.Г.Шевченка: крит.-бiогр. нарис» Олександра Кониського та ін.
Юліан Целевич залишив по собі багатогранну творчу спадщину з історико-дослідницьким ухилом. Серед найважливіших праць: «Дещо за поселеннє Угорської України русинами і за унію церкви православної угорських русинів з Римом» (1868), «Опришки» (1882-1891), «Облога міста Львова в р. 1672» (1883), «Історія Скиту Манявського» (1887). Також він був автором українських шкільних підручників.
Помер 24 грудня 1892 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.