1869 - народився Федір Матушевський, публіцист, дипломат

1869, 21 червня – у місті Сміла на Черкащині народився Федір Матушевський – громадський і політичний діяч, дипломат, публіцист.

Федір Матушевський (1869 – 1919). Фото:  esu.com.ua

Походив зі священичої родини. Навчаючись у Київській духовній семінарії, став активним членом українських гуртків. Величезного значення тоді набуло для нього знайомство з видатним українським громадським діячем Олександром Кониським, який виховав ціле покоління молодої української інтелігенції, серед них були, зокрема, Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Василь Доманицький. Під впливом Кониського у 1898 році до 100-річчя виходу «Енеїди» Івана Котляревського (а отже 100-річчя нової української літератури, написаної живою народною мовою) Федір Матушевський у співпраці з Єфремовим і Доманицьким видав збірник-альманах української поезії «Вік». З цього видання виросло видавництво «Вік», перші книжки якого друкувалися в Черкасах, де на той час жив Матушевський. Не зважаючи на російські заборони та утиски, видавництво проіснувало до 1918 року і видало 140 назв книг. Тоді ж, завдяки співпраці з журналом «Киевская старина» ‒ першим в Україні історичним часописом ‒ почалося становлення Матушевського-журналіста.
Вступив до Дерптського (Тартуського) університету, організував там українську студентську громаду. 
Приїздив до Петербурга, де разом з Олександром Лотоцьким займався справами українського книговидання. У 1904 році Матушевський одружився і після завершення навчання повернувся в Україну.
Федір Матушевський – один з фундаторів Української демократичної партії, з 1905 – Української радикально-демократичної партії (УРДП). Займався літературною і видавничою діяльністю, співпрацював з галицькими часописами, журналами «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», кооперативний часопис «Комашня». 
У 1906 році став редактором першої української щоденної газети «Громадська думка» (згодом – «Рада»). Після революції 1905–1907 змушений був виїхати до Санкт-Петербурга, де активно співробітничав у місцевій громаді Товариства українських поступовців (ТУП), Доброчинному товаристві для видання загальнокорисних та дешевих книжок.
Із 1915 року Матушевський був одним із організаторів Українського комітету допомоги жертвам російської окупації Галичини, протягом 1916-1917 – уповноважений комітету Всеросійського союзу земств і міст Південно-Західного фронту. Належав до лідерів УРДП, яка в червні 1917 реорганізувалася в Українську партію соціалістів-федералістів. 
Федір Матушевський був членом Української Центральної Ради, Малої ради, Крайового комітету по охороні революції в Україні. Водночас продовжував видавничу роботу і наукою. Написав спогади, видані 1938-го під назвою «Із щоденника українського посла».
У січні 1919 року Матушевський обраний головою надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Греції.
Помер 21 жовтня 1919 року в  Афінах (Греція), де й похований.