1882 – народився Микола Холодний, видатний ботанік та мікробіолог
1882, 22 червня народився видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук Микола Григорович Холодний.
Микола Холодний. Фото: uk.wikipedia.org
Народився в російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії. Втім, родина часто переїжджала, тож у гімназію Микола пішов у Воронежі, а згодом, коли сім’я переїхала до Новочеркаська – в Донській Новочеркаській гімназії. Це був навчальний заклад напіввійськового типу: учні носили козачу форму, мали стройову підготовку, віддавали честь вчителям.
Головним напрямом навчання в гімназії були іноземні мови. Але Микола з дитинства захоплювався природознавством, тому самостійно взявся за вивчення зоології, геології, астрономії. Пізніше він напише про це: «Зроблена за цей час велика робота по засвоєнню елементарних знань в різних областях науки починала приносити свої плоди. У свідомості поступово вимальовувалася все більш чітко картина світу, космосу у всьому його різноманітті та загадковості».
Гімназію закінчив із золотою медаллю. У 1900 році вступив до університету Святого Володимира (нині Національний університет імені Тараса Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. На третьому курсі обрав своєю спеціальністю фізіологію рослин, але одночасно захоплювався вивченням історії філософії. За час навчання в університеті самостійно оволодів курсом математичного аналізу, під час прогулянок любив розв’язувати задачі в голові.
Отримавши диплом у 1906 році, залишився працювати викладачем на факультеті і одночасно займався написанням дисертації. Попри розмаїття наукових інтересів, провідними для нього стали дві галузі: фізіологія рослин та мікробіологія.
У 1920 році став науковим співробітником Академії наук УРСР, від 1926 року — професором Київського університету, завідувачем кафедр фізіології і анатомії рослин, мікробіології (останню заснував 1933 року).
Автор понад 200 наукових праць — здебільшого в галузі фізіології рослин, засновник теорії, яка пояснює ростові рухи рослин, що допомогло людству у боротьбі з рослинами-шкідниками. Надзвичайно важливі результати його досліджень в галузі штучної стимуляції розвитку рослин, яку й зараз широко застосовують у рослинництві. Також йому належать цікаві дослідження з мікробіології, ґрунтознавства, екології рослин.
Вчений зробив значний внесок у розвиток екологічного напрямку в мікробіології. Йому належать оригінальні гіпотези про виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. Разом із академіком Вернадським накреслив програму досліджень повітряних вітамінів, про яку Вернадський писав: «…таке дослідження повинно мати велике значення для медицини, метеорології і особливо біохімії, бо різноманітність газових мінералів у тропосфері повинна обчислюватись тисячами видів». Доводив, що газова оболонка Землі, точніше її тропосфера, являє собою «живильне середовище», з якого організми беруть майже всі необхідні їм для життя речовини.
В часи «лисенковщини» в радянські часи твердо лишався на своїх позиціях. Відмовився «покаятися» і визнати свої наукові погляди помилковими навіть тоді, коли його змусили подати заяву про звільнення з Інституту ботаніки, який він очолював. Його статті вилучалися і знищувалися, основна ботанічна лабораторія біологічної станції в Гористому, де він працював, була згорнута, а її приміщення віддали під дачу родині чергового лояльного науковця.
Помер 4 травня 1953 року – серце науковця не витримало цькувань. Похований у Києві на Лук’янівському цвинтарі.
У 1971 році його ім’я було присвоєне Інституту ботаніки НАН України.