1931, 23 червня в селі Бортків поблизу Золочева, в українській селянській родині народився майбутній кінорежисер і сценарист Григорій Кохан.
Григорій Кохан. Фото: ukrkino.com.ua
Був п’ятою, наймолодшою дитиною в родині. З дитинства захоплювався театром, грав у всіх спектаклях шкільного театру, пробував сам ставити вистави. Однак в Київський театральний інститут вступати не наважився через брак коштів (студентам театрального не давали гуртожитка і треба було знімати квартиру).
Закінчив Львівський поліграфічний інститут, по закінченню якого поїхав працювати в Єреван — у видавництво «Вірменвидав» головним художнім редактором. За три місяці вивчив вірменську мову.
Але мрія про кіно не відпускала, тож у 1964 році Григорій Кохан їде до Москви й вступає у ВДІК. Одержавши диплом, повернувся в Україну. Першими роботами були документальні стрічки, зняті на Київській студії науково-популярних фільмів. Серед них – «Шукаю стронцій-90», «Сталеві струмки», «Кам’яний живопис», «Гонщики», «Сотвори своє сонце» (перша назва – «Червоні лелеки») про Марію Приймаченко, майстра народного живопису.
Саме «Червоні лелеки» відкрили Григорію Кохану шлях у художнє кіно. Цю картину подивився Михайло Стельмах, який запропонував Коханові зняти фільм за його романом «Хліб і сіль». Успіх фільму визначив подальшу долю режисера – він лишив помітний слід в кінематографі, знявши стрічки «Жива вода», «Ярослав Мудрий», «Кармелюк», «Циганка Аза», «Страчені світанки» та ін. Також під його керівництвом було знято десятисерійний пропагандистський фільм «Народжена революцією» - про становлення радянської міліції. Фільм одразу ж було відзначено Державною премією СРСР, а Григорій Кохан став другим українським режисером (після Олександра Довженка), хто отримав таку нагороду.
Григорій Кохан на знімальному майданчику. Фото: ukrkino.com.ua
Викладав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
У 2007 році про життя і творчість режисера Григорія Кохана була знята телепередача (в 3-х частинах) «Кохана мить» у циклі культурологічних програм «Портрет» телекомпанії «ГЛАС».
Помер 3 січня 2014 року на 83 році життя. Похований у Києві на Байковому кладовищі.