1914 – народився кардинал Мирослав-Іван Любачівський, предстоятель УГКЦ
1914, 24 червня в місті Долина (Івано-Франківська область) у сім’ї Євстахія Любачівського та Анни Олійник народився Мирослав-Іван Любачівський, визначний громадський і церковний діяч, кардинал Римської католицької церкви, предстоятель Української греко-католицької церкви.
Мирослав-Іван Любачівський. Фото: synod.ugcc.ua
Мирослав-Іван був найстаршим у родині. Крім нього було іще два брати, Євген та Богдан: Євген загинув під час Другої світової війни, а Богдан після війни виїхав до США і став інженером.
Мирослав же змалку вирішив присвятити себе Богові. Вчився старанно. Закінчив Долинську народну школу та Стрийську гімназію (останню – з відзнакою) і продовжив навчання у Львівській богословській академії на факультеті філософії, а потім — теології. Помітивши здібного студента, митрополит Андрей Шептицький відправив його вчитися до відомого у Західній Європі богословського університету Канізіанум в Інсбруці (Австрія).
У 1938 році Мирослав Любачівський з рук митрополита Шептицького прийняв ієрейські свячення і отримав призначення на служіння у Львівську архиєпархію. Але продовжив навчання в Інсбруці, де його і застала Друга світова війна. Після аншлюзу Австрії завершує навчання в швейцарському місті Сіоні, де захищає докторську дисертацію з богослов’я.
Вищу теологічну освіту освоював у Біблійному Інституті у Римі та на студіях Папського Григоріанського університету. Паралельно з цим студіював медицину в Італійському королівському університеті.
Після завершення навчання 29 травня 1947 року Мирослав Любачівський переїхав до США, де отримав парафії, оскільки повернутися в окуповану більшовиками Україну не було жодної можливості. У 1968 році стає духівником Української католицької семінарії св. Йосафата у Вашингтоні, через два роки — професором Академії св. Василія у Філадельфії, а в 1973-му – духівником Семінарії св. Василія у Стемфорді.
У 1979 році Мирослава Любачівського було призначено митрополитом Філадельфійської архиєпархії. Тоді ж у Римі в Сикстинській капелі за участі предстоятеля УГКЦ Йосифа Сліпого, митрополита Максима Германюка та Папи Івана Павла II відбулась його хіротонія на єпископа. Відтак Мирослав-Іван Любачівський став архиєпископом УГКЦ у Філадельфії.
Через рік саме владика Мирослав Любачівський був призначений коад’ютором з правом спадкоємності Йосипа Сліпого, а після його смерті в 1984 році став предстоятелем УГКЦ. Наступного року Папа Іван Павло ІІ призначив Любачівського членом колегії кардиналів з титулом собору Св. Софії на Віа Боччеа в Римі. Він став четвертим кардиналом в історії УГКЦ після Львівських митрополитів Михайла Левицького, Сильвестра Сембратовича та Патріарха Йосифа Сліпого.
В березні 1991 року, коли Україна стояла на порозі незалежності, кардинал Любачівський повернувся в Україну і взявся за розбудову УГКЦ, яка з 1947 році перебувала в підпіллі. Він засновує архиєпископську курію, створює нові єпархії, реорганізує структури клиру, висвячує нових священиків.
Багато уваги звертає він і на освіту, в тому числі і богословську. Завдяки йому відновила діяльність Львівська богословська академія (тепер це Український католицький університет), відкрився Дрогобицький єпархіально-катехитичний інститут Пресвятої Трійці, при якому створено у 1996 році Дрогобицьку духовну семінарію блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима.
Не меншу увагу Патріарх приділяв і благодійності, християнському служінню тим, хто потребував опіки і допомоги. За його каденції у Львові була відновлена лічниця митрополита Андрея Шептицького, в Україні запрацювали відділення міжнародної благодійної організації «Карітас».
Патріарх Любачівський зі студентами Львівської богословської академії. Фото: istpravda.com.ua
На 81 році життя Патріарх Мирослав захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на його здоров’я. Тому, в 1996 році, з огляду на його важкий стан, Синод Єпископів обрав єпископом-помічником УГКЦ владику Любомира Гузара. Сам же Верховний Архиєпископ Мирослав Любачівський до кінця життя писав, зустрічався з молоддю, спілкувався з людьми, жив тихим приватним життям.
Помер 14 грудня 2000 року. Похований у крипті Архикатедрального собору св. Юра у Львові.