1918 – у селі Сорокодуби на Хмельниччині народився Володимир Булаєнко, поет.

1918, 8 червня – у селі Сорокодуби на Хмельниччині народився Володимир Булаєнко – поет, учасник Другої світової війни.

Батько був учасником Першої світової війни і помер молодим через підірване здоров’я. Сина виховувала мати. У 6 років пішов до Сорокодубської початкової школи. Потім навчався в Чернелівській семирічці та Малоклітнянській середній школі. 

Під час навчання в Малій Клітній почав писати поезії та друкуватись в районній газеті. У шкільні роки Володимир збирав народні пісні, заохочуючи до цього і своїх товаришів, записував їх у два товсті зошити. 
1938-го поступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Після третього курсу пішов добровольцем на фронт Другої світової війни. Восени 1941-го потрапив в оточення, втік із німецького полону й повернувся до рідного села. Навесні 1944-го – знову мобілізований до армії. 19 серпня 1944-го Володимир Булаєнко загинув у бою з нацистами у місті Баускас (Латвія).
Завдяки Ліні Костенко ім’я Володимира Булаєнка стало надбанням української літератури.

«У 1950 році я вперше почула вірші Вашого сина від письменника, який лежав з ним в одному госпіталі, – писала Ліна Василівна матері Ганні Костянтинівні. – Ці вірші вразили мене, я зрозуміла, що наша поезія втратила талановитого поета. Гірке відчуття переслідувало мене, не давало спокою. Тому я й вирішила зібрати вірші Володі, розшукати його рідних». 

Перша збірка поезій Булаєнка «Поезії» вийшла у видавництві «Молодь»  1958-го з передмовою Ліни Костенко, де вона написала: «Поезії В. Булаєнка залишають по собі світле почуття незламності людської душі». Відтоді і почалося його життя «наперекір смерті» – у 1961 році поета-фронтовика посмертно прийняли до Спілки письменників СРСР. На фасаді Дніпропетровського університету була відкрита меморіальна дошка з його портретом. У Красилові ім’ям Володимира Булаєнка назвали вулицю, у Сорокодубах – школу. 

Однак більш як за рік меморіальну дошку зняли, вулицю і школу перейменували, у пресі його більше не згадували, вірші перестали друкувати. Виявилося, що його однокласник, «вірний ленінець», почав писати у всі інстанції, що Булаєнко під час війни надрукував свої вірші в газеті, яка видавалася на окупованій німцями території.
Лише через тринадцять років Володимиру Забаштанському вдалося перевидати книгу поета.

Вулиці на честь Булаєнка переіменовано у Хмельницькому, Красилові, Сорокодубах та Кошелівській середній школі. Відновлено обласну літературну премію ім. В.Булаєнка, ім'я поета  носить літстудія Дніпропетровського університету. У Сорокодубах, на  місці, де стояла батьківська хата, встановлено погруддя поета, працює музей В. Булаєнка. У 2014 році у с. Сорокодуби відкрито меморіальну дошку, встановлену на колишній садибі поета-воїна, яку привіз з Донеччини брат Віктор Крачковський.