1894, народився Юліан Головінський, діяч УВО та ОУН
1894, 1 грудня у містечку Радимно біля Перемишля народився Юліан Головінський – військово-політичний діяч, сотник Української Галицької Армії, крайовий комендант Української військової організації та крайовий провідник Організації українських націоналістів.
Юліан Головінський, 1920-ті роки. Фото: uk.wikipedia.org
Батько, Микола Головінський, був австрійським поштовим урядовцем і помер, коли Юліан був дитиною. Мати, Теофіла (дівоче прізвище Шрам), після смерті чоловіка переселилася з двома синами до Львова, де заробляла як приватна вчителька.
Навчався в гімназії міста Ярослав, але іспит зрілості склав у Львові. Подальшій освіті завадила Перша світова війна.
Вступив на службу до австрійської армії, З 1914 по 1918 роки воював на італійському фронті у рядах 30-го піхотного полку. Дістав старшинський ступінь поручника, здобув ряд нагород за відвагу.
Після закінчення Першої Світової війни переїхав до Любашіва, де мешкала в той час його родина. З проголошенням ЗУНР розпочав організацію українських збройних відділів на Любашівщині, які стали основою для формування 6-ї бригади Української Галицької Армії (так званої Равської бригади), в якій довгий час був начальником штабу, а згодом, у ранзі сотника, командиром. Пройшов Листопадову кампанію, а в 1919 році перейшов Збруч і був учасником вступу до Києва 31 серпня 1919 р. з’єднаних армій УНР та УГА.
Після переходу УГА до більшовиків сотник Головінський у квітні 1920 року приєднався до армії УНР. Згодом потрапив у польський полон, пройшов через польські табори для інтернованих (Фридріхвіц, Ялівець), звідки втік і дістався до Праги, де закінчив навчання, здобувши ступінь лікаря-ветеринара в місті Брно.
У 1924 році повернувся до Галичини, ставши членом Начальної Команди УВО, У складі Крайвової Команди УВО під керівництвом Ярослава Індишевського займав посаду Заступника Крайового команданта і Бойового референта. Після виїзду Ярослава Індишевського за кордон наприкінці 1924 року стає Крайовим командантом УВО і створює легендарну «Летючу Бригаду».
Ще в часи командування Равською бригадою Головінський відзначався здатністю до блискавичного маневрування і нестандартних рішень. Протягом всього свого керування Крайовою Командою УВО він не тільки очолював «Летючу Бригаду», але й особисто брав участь у її ексах, в тому числі і нападі на головну пошту Львова 28 березня 1925 року. Його тактика була неймовірно зухвалою, але при цьому добре продуманою та обережною.
«Був це бойової вдачі старшина, а водночас вирозумілий і добрий товариш, хоч часом й гострий у словах та в поведінці. Як я пізніше переконався, любив він риск, непотрібно – на мою думку – брав участь у бойових акціях, з’являвся на місці нераз несподівано в останній хвилі. Але любили його всі бойовики, за нього готові були в огонь і в воду…», − згадував один із членів УВО Антін Вартовий.
У 1927 році його арештовує польська поліція у справі замаху на польського куратора Собінського. На суді захищав себе сам, спростував усі обвинувачення і був звільнений. Але польська поліція встановила за ним спостереження, що змусило відійти від активних справ УВО, щоб не наражати на небезпеку товаришів. Натомість він разом з Осипом Матковським засновує автобусне підприємство «Чесанів-Львів» для перевезення людей і товарів, щоб мати змогу вільно пересуватися і координувати акції УВО.
У червні 1930 року на Празькій конференції ОУН-УВО призначений Крайовим провідником Організації українських націоналістів (ОУН) на Західноукраїнських землях і Начальним командантом УВО.
Був організатором нападу 30 липня 1930 року на поштовий віз із грішми під Бібркою, коли боївкарі захопили 26 тисяч злотих. На жаль через нескоординованість дій (один з учасників акції, попередивши про наближення поштового воза, повернувся до Львова, а інші учасники, після нападу, лишилися його шукати) хлопці натрапили на польську поліцію, в результаті чого один з боївкарів загинув і почалися арешти підозрюваних і тортури. Під час допиту один з членів УВО Роман Барановський видав Головінського.
20 вересня 1930 року Головінського заарештували у Львові, коли він виходив з приміщення бюро партії УНДО. 10 днів в'язниці і катувань не принесли результату – Головінський усе заперечував. 30 вересня його повезли до Бібрки для проведення слідчого експерименту. Однак, це був лише привід для знищення. Як свідчить у «Нарисі історії ОУН» Петро Мірчук, поляки прив’язали до дерева закутого в кайданки Головінського до дерева і за дорученням вищих поліційних наставників агент Радонь його застрелив трьома пострілами (два постріли в груди і контрольний в голову). Офіційно ж було проголошено, що Головінський загинув під час спроби втечі.
Похований 2 жовтня 1930 року у Великих Глібовичах.