1872 – народився Андрій Яковлів, політичний діяч часів УНР

1872 – у Чигирині в родині священика народився Андрій Яковлів – видатний історик права, громадський і політичний діяч часів УНР.

Андрій Яковлів. Фото: uain.press

Спочатку мав намір стати священиком або педагогом. Закінчив чигиринську повітову школу та Київську духовну семінарію (з відзнакою), чотири роки вчителював у Черкасах.

Але допитливий розум юнака прагнув більшого. У 1898 році як слухач вступив на факультет права в Дерптський університет, де наставником з історії західноруського та європейського права став відомий професор Михайло Дьяконов – автор численних праць з історії церкви, держави Київської Русі. Під його впливом історією права захопився і Яковлів.

У 1904 році професору запропонували роботу у Київській казенній палаті, де пізніше був підвищений до адвоката. Також був помічником юридичного консультанта Київської міської управи (пізніше і сам став юридичним консультантом та помічником присяжного повіреного). Паралельно викладав основи законодавства у першій комерційній школі,

У Києві з головою поринув у громадське життя – став членом Українського наукового товариства та членом управи київської «Просвіти». Був членом редколегії газети «Рада», яка була досить популярна в ті роки.

Після лютневої революції 1917 року громадсько-політична діяльність активізувалася. Організував Товариство українських адвокатів у Києві, був у числі фундаторів Українського правничого товариства. У квітні був обраний членом Української Центральної Ради, пізніше деякий час виконував обов’язки директора її канцелярії. А ще читав лекції з державного бюджету в новоствореному на базі університету Святого Володимира Українському народному університеті.

Навесні 1918 призначений послом УНР в Австро-Угорщині. При гетьманаті Скоропадського повернувся до Києва і став директором департаменту чужоземних зносин Міністерства закордонних справ. За часів Директорії очолив дипломатичну місію УНР в Голландії та Бельгії. На цьому посту мав завдання укласти фінансово-економічну угоду від імені уряду УНР з Амстердамським банком та добиватися включення Українського товариства Ліги Націй у всесвітню Лігу Націй.

У 1923 році отримав статус емігранта і оселився у Празі, обійнявши посаду доцента Українського вільного університету, викладав тут цивільне право, двічі обирався ректором УВУ. Паралельно брав участь у науковому житті й інших університетів: був професором права Української господарської академії у Подєбрадах, виконував обов’язки директора Українського наукового інституту у Варшаві, був обраний генеральним секретарем Української Могилянсько-Мазепинської Академії наук у Варшаві, дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Також у цей період став фундатором і головою Українського академічного комітету при Міжнародній комісії для інтелектуальної співпраці при Лізі Націй у Женеві, головою і постійним представником Українського товариства Ліги Націй. Був одним із засновників, членом управи, заступником голови, а затим головою Музею визвольної боротьби України та членом Історично-філософічного товариства у Празі.

До 1930-х років активно підтримував зв’язки з Україною, листувався з друзями, друкував статті. Але із початком сталінських репресій більшість зв’язків припинилися. У 1942 році разом із директоркою Архіву давніх актів Наталею Полонською-Василенко підготував і передав до Інституту досліджень Магдебурзького права збірку документів, куди увійшли 45 грамот того періоду, наданих українським містам. На жаль, доля цього рукопису лишилася невідомою.

Праці Андрія Яковліва, видані за кордоном. Фото: uain.press

Наприкінці квітня 1945 року виїхав до Західної Німеччини, а пізніше — до Бельгії, де продовжував займатися історією українського права. У 1952 році переїхав до США і оселився у Нью-Йорку. Мав величезний авторитет в наукових колах діаспори, був дійсним членом і керівником правничої секції Української вільної Академії наук. Писав наукові статті українською, російською, французькою, німецькою та англійською мовами.

Помер 14 травня 1955 року, похований у Нью-Йорку  кладовищі «Саут-Баунд-Брук».