1885 – народився Микола Погрібняк, художник та педагог
1885, 5 грудня в селі Козацькому Звенигородського повіту на Київщині (зараз – Черкащина) в селянській родині народився Микола Погрібняк, художник, педагог, член Катеринославської «Просвіти», збирач українського орнаменту.
Микола Погрібняк. 1910-ті роки. Фото з архіву Дніпровського художнього музею. Джерело: artmuseum.dp.ua
Був найменшим із шести дітей в родині. Батько, Степан Трофимович, працював садівником у поміщика, а мати, Харитина Сидорівна, вела домашнє господарство.
Писати навчився у шість років. Після закінчення сільської двокласної школи вступив до Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя, де його вчителями були відомі художники Фотій Красицький й Опанас Сластіон. Вибір був не випадковим: в українських хатах села Козацького популярним був настінний розпис, який з дитинства привертав увагу художника. Водночас навчався на Художньо-педагогічних курсах, обидва заклади закінчив у 1908 році.
В період навчання захопився ілюстративною графікою. Після революційних подій 1905-1907 років Імператорська академія наук скасувала обмеження щодо українського друкованого слова, що призвело до відродження українського книгодрукування. У цей час для просвітницької роботи по всій Україні, зокрема, у Києві, в Одесі, у Миколаєві, у Кам’янці-Подільському, у Чернігові та навіть на Кубані (де населення було переважно українське), самоорганізовуються літературно-артистичні товариства «Просвіти». У 1905 році товариство створене і в Катеринославі, до якої увійшов і Погрібняк.
Ілюстрував десятки дешевих «книжок-копійок» для народного читання авторів-просвітян. Брав участь і в оформленні українського сатиричного журналу «Шершень», що видавався у Києві. Потрапив під нагляд жандармерії, де завдяки пишному волоссю отримав «кличку зовнішнього спостереження» – «Гривач».
Отримавши звання вченого рисувальника, Микола Погрібняк був призначений до Катеринослава на посаду викладача графічних мистецтв. Працював у різних навчальних закладах, серед яких чотирикласне міське училище, Маріїнська жіноча гімназія, Педагогічний технікум, трудові школи тощо. Любив свою роботу та учнів. Згадує відома художниця Галина Мазепа, якій він давав приватні уроки: «Він мав гарно підстрижене довге волосся, таке, як мають художники. Кожного разу він малював акварелями краєвид з білими хатками, покритими солом’яними стріхами. Навколо них були соняшники, рожі і тополі. Мені дозволялося на готовій картині домалювати ще щось, щоб докінчити її… Він мене навчав розмальовувати воском і фарбами писанки...»
У фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького та Педагогічного музею України зберігаються рідкісні видання книжок, художньо оформлених Миколою Погрібняком та опублікованих у 1917-1920 роках місцевими видавництвами «Слово», «Видання Катеринославського Союзу Споживчих Товариств», «Українським видавництвом в Катеринославі». Останнє, до прикладу, засноване в лютому 1916 року за ініціативою та на кошти небайдужих українців. Очолював його громадський діяч, борець за незалежну Україну Євген Вировий. У ті часи у видавництві вийшло понад 50 книг різного тематичного спрямування з його ілюстраціями, серед яких книги Адріана Кащенка, Івана Труби, Олени Пчілки, Дмитра Яворницького та інших. Більша частина з них була розрахована на юних читачів. На жаль, після приходу окупаційної влади більшовиків майже всі видання були знищенні, багато авторів репресовані.
Повіривши в можливість революційного оновлення на хвилі українізації, художник брав активну участь в оформленні літературних, громадських і дитячих журналів, що видавалися в Катеринославі-Дніпропетровську в 20–30-х роках. Оформлював революційними гаслами і плакатами будинки, вулиці та площі міста. Ілюстрував дитячі книги та підручники, що видавало Державне видавництво України.
У 1927 році на Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі журі високо оцінило його книгу «Посуд», тексти до якої українською мовою написав сам художник. Залучався до багатьох художніх виставок у Києві, Москві та Ленінграді, його картини з виразно українськими образами мали демонструвати розквіт національних культур в СРСР.
Обкладинка книги для дітей «Посуд», 1926 рік. Джерело: dnipro.libr.dp.ua
Другу світову війну та німецьку окупацію художник пережив у Дніпропетровську. Працював бібліотекарем у Художньо-історичному музеї. Німці пограбували його квартиру, внаслідок чого загинула більшість картин.
У 1942 році як художник Микола Погрібняк брав участь у науково-археологічній експедиції на порожисту частину Дніпра, якою керував професор Павло Козар. До останніх днів життя викладав у Дніпропетровському художньому училищі.
Зібрав багату колекцію зразків українського орнаменту (понад 100 мотивів), мріяв видати альбом «Мотиви українського орнаменту». Після смерті художника дружина Анастасія передала його спадок Дніпропетровському художньому музею.
Помер Микола Погрібняк 30 травня 1965 року.
Ім`ям художника названі вулиця та провулок у місті Дніпро.