2013 - у Києві повалили пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка

Під вечір 8 грудня 2013 року, коли Революція Гідності набирала сили, група протестувальників оточила пам’ятник Володимиру Леніну на бульварі Шевченка біля Бесарабки, накинула на голову мотузки, почала розхитувати і, зрештою, повалила на землю. При падінні, голова 3,45-метрової статуї відвалилася.  Решту люди почали розбивати кувадлами, розбираючи шматки граніту на сувеніри. Так почався процес, який пізніше охрестили «ленінопадом».

Повалений Ленін. 8 грудня 2013 року. Фото Макса Левіна

Відповідальність за акцію взяла на себе партія «Свобода». Власне, це була вже друга спроба повалити комуністичного ідола. За тиждень до цього, під час «маршу мільйонів», група демонстрантів так само спробувала скинути монумент, але їх оточили «беркутівці», які застосували сльозогінний газ і світлошумові гранати. Зрештою, силовики відтіснили демонстрантів, які встигли облити статую червоною фарбою і написати КАТ, і взяли пам’ятник під охорону.

Згадує тодішній депутат від партії «Свобода» Андрій Іллєнко: «Ми розуміли, що заявка зроблена і ми не можемо проґавити свій шанс. На 8 грудня ми добре підготувалися з інженерної точки зору. При чому, тримали все в секреті, щоб не було витоку інформації. Крім того, ми знали, що нас слухають, тому перед 8-м грудня запустили певну дезінформацію, що ми на цей час готуємо іншу акцію в іншому місці. І влада на це повелася, зосередивши «беркут» там. Нам вдалося швидко організувати свій периметр, підігнати потрібне обладнання і повалити пам’ятник. Це був один з переломних моментів в історії Революції Гідності». 

Взагалі, пам’ятник Леніну біля Бесарабки мав від самого початку сумну славу. Він був споруджений у 1946 році на місці, де в часи нацистської окупації Києва стояла шибениця і відбувалися публічні страти. А після звільнення столиці на цьому місці уже радянські війська страчували нацистів та колаборантів. 

Ще одна спроба повалити пам’ятник була здійснена в ніч на 30 червня 2009 року групою націоналістів на чолі з активістом КУНу Миколою Коханівським, які посилалися на Указ президента Віктора Ющенка, що легітимізував демонтаж пам’ятників організаторам Голодомору 1932-33 років. Тоді їм вдалося пошкодити ніс статуї і відбити руку. Акція була приурочена до дня народження Романа Шухевича. Пізніше за підтримки тодішнього мера столиці Леоніда Черновецького пам’ятник було відреставровано.

Голова Леніна з пам'ятника у Дніпрі. Фото Арсена Дзодзаєва

Після повалення пам’ятника Леніну 8 грудня 2013 року подібний процес пішов по всій Україні. Особливо він активізувався в лютому 2014-го, після розстрілу «Небесної Сотні» і втечі Віктора Януковича. Протягом кількох місяців були повалені монументи комуністичному ідолу в Житомирі, Полтаві, Дніпрі, Кропивницькому (тоді ще – Кіровограді), Миколаєві, Харкові, Кривому Розі, Херсоні, Сєвєродонецьку, Маріуполі та інших містах і селах України. Значно прискорив процес «ленінопада» прийнятий 9 квітня 2015 року з ініціативи Українського інституту національної пам’яті пакет декомунізаційних законів. 

Загалом в 2014-2016 роках було повалено та демонтовано більше тисячі пам’ятників Леніну по всій Україні. Це була уже четверта хвиля «ленінопаду».

Раніше, у 2002-2009 роках, переважно в центральних областях, було демонтовано понад 600 монументів. На рубежі 1990-х – 2000-х, в західних та центральних областях – теж понад 600 монументів. А стартувало «прощання з Леніним» в 1990-х на Галичині та Волині – тоді було демонтовано понад 2 000 скульптур. Першим, тоді ще на території СРСР, 1 серпня 1990 року пам’ятник Леніну було демонтовано в Червонограді Львіської області.

Ленін-Орлик у селі Новоолексіївка

На сьогодні в Україні в публічному просторі практично не лишилося жодного пам’ятника Леніну як ідолу комуністичної ідеології. Правда, в деяких населених пунктах пам’ятник зберегли, але «переосмислили». Так, в Одесі на території заводу «Пресмаш» Леніна перетворили на Дарта Вейдера,  в селі Новоолексіївка на Запоріжжі – на гетьмана Пилипа Орлика, в селищі Лозоватка – на болгарського переселенця. Виноградну лозу в руки колишньому «вождю» дали і в селі Залізничне на Одещині, а в селі Котлярка на Житомирщині його «переліпили» на Шевченка.

Натомість на тимчасово окупованих територіях росіяни масово поновлюють пам’ятники комуністичному ідолу. Особливо активним був цей процес у 2022-2023 роках на Херсонщині та Запоріжжі. Окупантам важливо зберегти цей маркер радянського тоталітаризму, що ще раз доводить їхню антиукраїнську сутність.