1885 – народився художник Юліан Буцманюк
1885, 3 липня в селі Сморжеві на Львівщині в родині вчителя народився майбутній художник, один із ініціаторів і натхненників «Пресової квартири» УСС Юліан Буцманюк.
Юліан Буцманюк. Фото: photo-lviv.in.ua
Батько помер, коли хлопчику був рік. Пізніше з мамою переїхав до Львова, де навчався в гімназії, а паралельно відвідував художню школу при львівському Промисловому музеї. Після смерті мами з підліткового віку самотужки змушений був заробляти на життя.
Змалечку виявляв хист до малювання, цікавився мистецтвом. Юліана підтримував учитель Тадеуш Рибковський, який залучав хлопця до серйозних замовлень. Пізніше талановитий юнак і сам почав отримувати запрошення на роботу. Одна із таких пропозицій розписати святилище церкви містечка Конюхи на Тернопільщині, де священиком був Ксенофонт Сосенко. Він познайомив хлопця зі своїм братом, відомим на Галичині художником, монументалістом, реформатором церковно-декораційного малярства Модестом Сосенком, який взяв Юліана в учні.
Другою людиною, яка відіграла важливу роль в житті Юліана, став митрополит Андрей Шептицький. Помітивши талант юнака, він призначив йому стипендію для навчання в Академії мистецтв у Кракові, поставивши єдину умову — повернутися на батьківщину і використати свій талант і знання на добро рідного краю. У 1908 році Юліан Буцманюк вступає на навчання до Академії мистецтв в Кракові, а паралельно мандрує Європою – Мюнхен, Рим, Флоренція, Мілан. У Кракові бере участь у реставрації Марійського костелу, працює у вітражній фірмі Желенського.
У 1914 році успішно закінчив навчання в Академії і отримав стипендію австрійського уряду для навчання в Італії. Але почалася Перша світова війна, тому замість пензлика художника довелося брати до рук іншу зброю. Втім, навіть війна не завадила творчій реалізації талановитого художника. У 1915 році четар Юліан Буцманюк став натхненником і організатором «Пресової кватири», головним завданням якої стала пропаганда та збереження традицій УСС. Він залишив по собі низку портретів та малюнків стрільців та старшин УСС, які вийшли листівками, десятки фото бійців УСС, був головним дизайнером символіки та відзнак легіону.
Із серії про УСС. Фото: esu.com.ua
Відзначився і на полі бою в лавах Української галицької армії, дослужився до рангу сотника УСС та отамана армії УНР, був кілька разів поранений. У 1920 році опинився на території Чехословаччини в таборі для інтернованих. Мав запрошення перейти на службу в чеську армію, але залишився вірним присязі.
Після ліквідації таборів для інтернованих, продовжив навчання в Празькій академії мистецтв. Після закінчення у 1927 році повернувся до Львова, де викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа».
У 1932 році Буцманюка запросили до Жовкви, де він ще в 1910-1911 роках, будучи студентом, виконав розписи каплиці церкви Різдва Христового монастиря отців Василіан. Тепер йому довірили розпис усієї церкви Пресвятого Серця Христового. На склепіннях храму художник зобразив під омофором Богородиці борців за незалежність України. Варто зазначити, що робив він це в храмі на Галичині, яка тоді підпорядковувалася Польщі.
«Покрова» з храму Пресвятого Серця Христового у Жовкві. Фото: uk.wikipedia.org
Закінчити роботу не вдалося – після вторгнення радянських військ у вересні 1939 року Буцманюк змушений був емігрувати до Кракова, де впродовж 1941–1944 років працював редактором «Українського видавництва». Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. В Едмонтоні він теж залишив про себе пам’ять, розписавши кафедральний собор Святого Йосафата. Ці розписи також мали виразний національний характер і служили моральною підтримкою для тисяч емігрантів, яких доля закинула в Канаду. Окрім того, долучився до створення українських мистецьких структур і приватної рисувальної школи.
Помер 30 грудня 1967 року, похований в Едмонтоні.
Матеріал підготовлено за роботами Ірини Гах та Софії Каськун