1902 – народився Василь Івчук, педагог, рятівник людей в часи Голодомору
1092, 21 листопада в селі Яблунівка Берездовського району Житомирської (нині – Хмельницької) області в родині заможних селян народився Василь Івчук – педагог, директор школи в селі Дударків на Київщині, який в часи Голодомору врятував від смерті понад 200 своїх учнів.
Василь Івчук. Фото: uk.wikipedia.org
Його батьки були заможними, мали 36 гектарів землі та різноманітний реманент для її обробітку. З приходом радянської влади родину розкуркулили, а все майно – націоналізували.
Василь пішов учитися. У 20 років сів за парту, закінчив 7 класів Славутської гімназії, а далі – Вищі учительські курси. Отримав призначення на посаду директора та вчителя історії неповної середньої школи в селі Дударків Бориспільського району на Київщині.
Перший рік вчителювання і директорства припав на трагічний 1932 рік. Зрозумівши, якими можуть бути осінь і зима, Івчук заснував при школі підсобне господарство «для трудової практики учнів», орендувавши для цього у колгоспу 8 десятин землі, 2 корови і коня. Це дозволило організувати безкоштовні сніданки в школі. Відмінникам для заохочення видавалася «премія» у вигляді двох шматочків хліба, які вони могли забрати додому і поділитися з рідними.
Але їжі катастрофічно не вистачало. Тоді директор домовився із керівництвом Дарницького м’ясокомбінату про те, що школярі будуть в рамках так званої «виробничої практики» працюватимуть на їхньому підсобному господарстві – полотимуть, сапатимуть, збиратимуть урожай. Платнею був черпак юшки в день.
Це врятувало життям більш як 200 школярам та вчителям: за офіційними даними, в Дударкові за час Голодомору померло 153 людини (хоча очевидці подій називають цифру в 400 осіб), але до цього списку не потрапив жоден школяр.
Дбав про здоров’я учнів та їхній всебічний розвиток. Для профілактики педикульозу домовлявся із заможними селянами і влаштовував для школярів «лазневі дні». У школі працювали численні гуртки – спортивний, художній, музичний, драматичний і хоровий, стрілецький, санітарний, юних мічурінців та юних моделістів. За короткий час школа стала однією з найкращих у районі та отримала перехідний Червоний прапор за успіхи у навчально-виховному процесі.
Але в травні 1937 року школу без будь-яких пояснень перевели до рівня початкової. Спроби вчителів відстояти школу закінчилися арештами.
Василь Івчук (в білому) серед школярів та учнів Дударківської школи. 1937 р. Фото: bykivnia.org.ua
Вперше був затриманий органами НКВД і звинувачений у контрреволюційній діяльності в 1932 році, та через відсутність будь-яких доказів його відпустили. друге 17 травня 1938 року «чорний ворон» приїхав знову.
Йому приписали участь у контрреволюційній повстанській організації, «яка ставила за мету відокремити Україну від СРСР та приєднати до Польщі». Разом з ним у справі проходило іще восьмеро людей. 28 вересня 1938 року «трійка» при Київському обласному управлінні НКВД винесла їм вирок – розстріл.
2 жовтня вирок було виконано. Місце поховання досі не встановлено. Швидше на все, ним став сумнозвісний Биківнянський ліс.
У 1958 році за клопотанням сина був реабілітований Військовим трибуналом Київського військового округу.
У 2007 році Указом Президента України Василю Іщуку було посмертно присвоєно звання Героя України.