1890, 24 листопада – у Львові народився Володимир Білозор, польовий курінний лікар Українських Січових Стрільців та комендант-сотник 1-го польового військового госпіталю Української Галицької Армії. Автор спогадів та медико-історичних нарисів.
Володимир Білозор (1890 – 1969), військовий лікар, громадський діяч.Фото: uk.wikipedia.org
Закінчив львівську гімназію, медичну освіту отримував у Львові, Відні та Празі.
Разом з Українськими січовиками в ранзі чотаря-лікаря пройшов Першу світову. Під час боїв за гору Маківку його шатро розташовувалось біля лінії вогню. Тут Володимир Білозор протягом одного дня перев’язав близько 60 поранених. 1917-го разом із Усусусами він переніс тиф. Протягом 1918-1920 служив в Українській Галицькій Армії сотником та полковим лікарем.
У міжвоєнний період працював лікарем у Коломиї. Був заступником голови Українського гігієнічного товариства та співорганізатором філії Українського лікарського товариства. 1932-го відкрив Амбулаторію для незаможних селян, яких часто лікував задарма, та ще й давав їм гроші на ліки. У роки Другої світової війни очолив лікарсько-санітарну референтуру дивізії «Галичина». Після війни працював лікарем у таборах для переміщених осіб у Німеччині. 1949-го емігрував до США, де у Філадельфії влаштувався лікарем-резидентом шпиталю для хронічно хворих. Співпрацював з українськими комбатантськими та пластовими організаціями української діаспори. Одружений з медсестрою УГА Марією Фединською. Подружжя мало трьох доньок.
Помер Володимир Білозор 17 жовтня 1969-го. Похований на українському православному цвинтарі у Баввд-Бруці (штат Нью-Джерсі, США).
Підготувала Наталя Слобожаніна.