1924 – народився Володимир Косик, історик

1924, 26 листопада в селі Вацевичі (нині Залужани Дрогобицького району Львівської області) в багатодітній селянській родині народився відомий історик та журналіст, дослідник україно-французьких взаємин та періоду Другої світової війни, член ОУН, співзасновник і Почесний голова Центру досліджень визвольного руху Володимир Косик.

Володимир Косик. Фото: ounuis.info

Навчався в Дрогобичі в «Рідній школі» (після війни – в гімназії німецького міста Регенсбурга). У 1939 році вступив до Юнацтва ОУН. За активну участь у підпіллі переслідувався гестапо, а в 1943 році потрапив під облаву і був вивезений до Німеччини на примусові роботи.

 Після закінчення Другої світової війни нелегально перейшов кордон до Західної Німеччини, а звідти через кілька років перебрався до Франції. Працював на фабриці, шахтарем та на інших фізичних роботах. Паралельно продовжив навчання в Сорбонському університеті, який закінчив з перервою через нестачу коштів. Також навчався в Інституті  історії сучасних міжнародних відносин і в Національному інституті східних мов і цивілізацій університету Париж-3, а в 1974 році отримав докторський диплом Українського вільного університеті (УВУ) в Мюнхені.

Водночас плідно зайнявся журналістикою. Друкувався в українських еміграційних і французьких виданнях під псевдо Борис Марченко. Зробив багато для популяризації популяризація на Заході Анни Ярославни, Пилипа Орлика, Симона Петлюри та інших відомих історичних постатей, пов’язаних з Україною.

Заснував франкомовний журнал «L’Est européen» («Європейський схід»), працював у редакціях журналу «Визвольний шлях» (Лондон) і газети «Шлях перемоги» (Мюнхен), що були друкованими органами Закордонних частин ОУН. В Мюнхені спілкувався зі Степаном Бандерою та іншими лідерами ОУН.

У 1956 році Провід ЗЧ ОУН делегував Косика до Тайваню, де він чотири роки очолював редакцію українських програм «Радіо Тайбей». Повернувшись до Франції, очолив Об’єднання українців у Франції та тереновий провід ОУН у цій країні, а з 1972 року – Українську інформаційну службу в Франції.

Володимир Косик (праворуч) в Тайвані. Кінець 1950-х років. Фото: istpravda.com.ua

Досконало володів аанглійською, німецькою та французькою та ще двадцятьма іноземними мовами на побутовому рівні. Мав доступ до німецьких архівів, завдяки чому підготував і видав у 1986 році свою найвідомішу працю «Україна і Німеччина у Другій світовій війні» (спочатку – французькою мовою, потім були переклади українською та іншими мовами). Книга стала першою в українській історіографії працею, яка на підставі багатьох німецьких джерел аналізувала політику нацистської Німеччини щодо України напередодні та під час Другої світової війни. Ця праця, як і його чотиритомник документів «Україна в Другій світовій війні. Збірник німецьких архівних матеріалів» стали основою для зруйнування багатьох міфів радянської пропаганди, поширюваних щодо України.

Після проголошення незалежності читав понад 20 років спецкурси з історії України в університетах Києва, Івано-Франківська, Тернополя, Дрогобича та європейських університетах. Із 2000 року обіймав посаду професора Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2002 році став співзасновником, а пізніше – Почесним головою Центру досліджень визвольного руху.

За публікації французькою мовою про Україну уряд Франції нагородив Володимира Косика однією з чотирьох найбільших відзнак Франції – Орденом мистецтв, письменства і гуманітарних наук. Крім того, він мав Золоту медаль УВУ, український орден «За заслуги» ІІІ ступеня, був лауреатом Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця, почесним членом Головної булави Всеукраїнського братства ОУН-УПА.

Помер 12 червня 2017 року в Парижі. За заповітом похований на Личаківському цвинтарі у Львові.