1965 – народився Сергій Шадських, загиблий герой російсько-української війни
1965, 14 лютого – в місті Гребінка на Полтавщині народився герой російсько-української війни, молодший сержант Збройних сил України Сергій Олексійович Шадських (позивний «Бульдог», «Булька»), нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
Життя склалося непросто – у 5 років осиротів: помер батько. Закінчив 8 класів Гребінківської СШ №3, вступив до Полтавського СПТУ №3, отримав диплом токаря-револьверника 4 розряду. Був призваний до армії, демобілізувався молодшим сержантом.
Освоїв спеціальність помічника машиніста на тепловозах, потім помічника електровоза. Запросили на роботу локомотивного депо КиЇв-Пасажирський на посаду помічника машиніста пасажирських поїздів. Оселився у Фастові на Київщині. Деякий час після залізниці працював менеджером з продажу сипучих вантажів.
На фронті з вересня 2014-го. На війну пішов добровольцем – підписав контракт. Молодший сержант 11-го батальйону «Київська Русь» 59-ї механізованої бригади. Після навчання у тренувальному таборі «Десна» став оператором протитанкового ракетного комплексу «Фагот», командиром протитанкового взводу.
Сергій Шадських на позиціях. Фото: memorybook.org.ua
Був у найгарячіших точках на передовій. Перебував на позиціях в районі села Чорнухине під Дебальцевим, працював на опорному пункті «Зеніт» під Донецьким аеропортом. Здійснив багато бойових виходів та точних результативних бойових пусків.
«Під ДАП ми стояли на різних позиціях, я його не бачив, але постійно чув в ефірі: ледь не щодня «Булька» запрошував дозвіл на відкриття вогню, бо бачив у приціл ворожу техніку, викривав кулеметне чи снайперське гніздо. Дозволяли не завжди, бо ж режим тиші. Але щойно ворог той режим порушував (а це було щоденно), тут же у відповідь летіла булькіна ракета», - згадував його побратим Анатолій Скінтей, позивний «Іскра».
14 квітня 2016 року біля села Калинове Луганської області прямим влученням знищив два «Урали» з мінометами батареї 6-го окремого козачого полку 2-го армійського корпусу РФ.
Був душею компанії, усіх підгодовував домашніми стравами, жартома перейменувавши кухню на «Кафе Бульдог». Коли батальйон зайшов на позиції на Луганщині – збудував на передовій двокімнатний бліндаж з сауною-душем.
Сергій Шадських біля кафе Бульдог. Фото: memorybook.org.ua
І водночас був професіоналом військової справи, навчав новачків, проводив із ними заняття, при тому встигаючи навести лад у бліндажі, зробити його охайним та якимось світлим. Талановитий ракетник, постійно чергував біля свого «Фагота» в очікуванні можливості вразити ворожу ціль. На передовій планував лишатися до самої перемоги.
Загинув у ніч на 24 липня 2016-го біля селища Новозванівка на Луганщині. Того вечора українські військові помітили просування ДРГ противника і відкрили по сепаратистах вогонь зі стрілецької зброї. Двох диверсантів було вбито та вісьмох поранено. У відповідь ворог відкрив масований обстріл позицій батальйону «Київська Русь» російською важкою артилерією – 152-мм гаубичними снарядами, один з яких розірвався неподалік «Бульдога». Осколок потрапив у голову. Будучи важкопораненим, Сергій зумів сам викликати допомогу і до приходу медиків лишався на позиції. Але врятувати героя не вдалося.
«Сергій мав великий авторитет в батальйоні і неможливо передати біль втрати його бойових побратимів і родини. Такі сержанти – справжній фундамент нашої армії. Такі громадяни – рушійна сила нашого народу. Він був не просто героєм – він був справжнім професіоналом», - писав про нього журналіст і волонтер Юрій Бутусов.
Похований в Фастові. Був тричі одружений, мав чотирьох дочок та сина.
Меморіал на місці загибелі Сергія Шадських. Фото: memorybook.org.ua
Нагороджений відзнаками міністра оборони України «За зразкову службу», «Знак пошани» МОУ, відзнакою начальника Генштабу «За взірцевість у військовій службі» 3-го ступеня. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
На місці загибелі «Бульдога» побратими встановили пам’ятний знак. У Фастові на фасаді будинку №2 по вулиці Героїв Прикордоннків встановлена меморіальна дошка.