1972 – народився Сергій Ніколаєв, військовий фотограф, Народний герой України (посмертно).
1972, 14 лютого в Києві народився Сергій Ніколаєв, військовий фотокореспондент, член Національної спілки журналістів, «Народний герой України» (посмертно).
Сергій Ніколаєв. Фото: memorybook.org.ua
Закінчив середню школу та Київський національний університет будівництва та архітектури. Працював дизайнером у рекламному агентстві міста Києва. А в квітні 2008 року прийшов у газету «Сегодня» штатним кореспондентом.
Його фахом стали екстремальні зйомки. Побував у багатьох гарячих точках планети: в Ірані, Сомалі, Лівії, Кенії, Туреччині, Грузії, Узбекистані, Казахстані, Киргизії. Пізніше ці зйомки лягли в основу його виставки «Недитяче дитинство», презентованої в 2013 році. На ній були представлені фотографії дітей, змушених жити в умовах війни
«До 15 років був тихим домашнім хлопчиком, а потім – як підмінили. То він вирішував бути спелеологом, і я вмирала зі страху, що він десь зірветься. А потім почалися його поїздки... Я вивчаю світ по фотографіях сина і дивуюся, як досі жива від переживань», – розповідала на відкритті виставки мама Сергія Валентина Ніколаєва.
З початком Революції Гідності так само був у епіцентрі подій. 1 грудня 2013 року серйозно постраждав у сутичках із «беркутом» біля Адміністрації Президента. «Коли почався Майдан, хто був на передовій? Звісно – безстрашний Ніколаєв! Отримував травми, кульгав, але йшов знімати. Плював на біль, сльозогінний газ, кулі, обстріли... І робив геніальні фото! Це було для нього справжнє життя», - згадувала головна редакторка «Сегодня» Ольга Гук.
18 лютого 2014 року Сергій Ніколаєв був у гущі подій на Майдані. Фото ukraine.segodnya.ua
Їздив до анексованого Криму – за 5 днів встиг об’їхати 11 міст, фіксуючи зміни, які відбулися після анексії. «Тоді на переправі він запропонував: а давай повернемося сюди в кінці зими? Ми планували це відрядження, але не встигли. Він сказав, що хоче спочатку з'їздити в інше місце, куди – говорити відмовився. Виявилося – в АТО», - каже його колега Марія Ціпцюра.
На сході України Сергій Ніколаєв почав працювати з лютого 2015 року: робив репортаж для газети «Сегодня», збирав матеріал для своєї майбутньої фотовиставки. У свою останню поїздку в Піски біля Донецького аеропорту поїхав з власної ініціативи, взявши на роботі відпустку.
Незадовго до того, 15 лютого 2015 року було оголошене чергове перемир’я із забороною застосування важкої артилерії. Втім, виконувати ці умови проросійські бойовики не збиралися.
28 лютого 2015 року Сергій Ніколаєв разом зі своїм товаришем Богданом Россинським у супроводі бійця ДУК «Правий сектор» Миколи Флерко (позивний «Танчик») працювали в Пісках, документуючи наслідки бойових дій. «Він пішов би з камерою у вогонь, щоб показати життя, як воно сталося. Він не шкодував себе. Він був найсміливішим з професіоналів», - Констатує Ольга Гук.
Піски. Одне з останніх фото Сергія Ніколаєва. Фото: ukraine.segodnya.ua
Під час повернення на базу група потрапила під мінометний обстріл, одна з мін розірвалася поряд. «Танчик» загинув від поранення в шию. Сергія з численними осколковими пораненнями встигли доправити до залізничної лікарні в Покровську, але під час операції він теж помер.
Лишилися мама, дружина, донька.
Похований у Києві на Лісовому кладовищі.
Посмертно нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня та недержавною відзнакою «Народний герой України».