15 лютого 1977 року в місті Новоукраїнка на Кіровоградщині народився Володимир Мамадалієв, підполковник, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького (посмертно) і недержавною відзнакою «Народний герой України» (посмертно).
Батько, Гаїб Мамадалієв, був родом із Узбекистану, однак Володимир, який народився і виріс в Україні, вважав себе українцем. Навчався в школі №6 міста Новоукраїнка. З дитинства мріяв стати військовим, тому в 1994 році вступив до Одеського військового училища, а після його закінчення – до Одеської військової академії. Проходив службу в бойових частинах Сухопутних військ, а також у штабі 6 армійського корпусу та оперативного командування «Південь».
На початок 2014 року обіймав посаду старшого офіцера інформаційно-аналітичного центру штабу оперативного командування «Південь». Міг лишатися при штабі, однак від початку бойових дій намагався бути ближче до передової. «Він завжди намагався бути на передовій, брати задачу на себе, проявляв ініціативу. Звання підполковника дозволяло йому бути десь при штабі. Але він був не такий. Був на блокпостах, був зі своїми хлопцями і нізащо не хотів повертатися в тил», – згадував мер Новоукраїнки Олександр Корінний.
Попри узбецьке коріння Володимир Мамадалієв був справжнім українцем. Фото: memorybook.org.ua
Влітку 2014 року для підвищення обороноздатності частини був відряджений до одного із підрозділів 93-ї окремої механізованої бригади. ««Його направили для посилення контролю на особливо уразливих напрямках. Туди, де людям без досвіду треба було побачити роботу справжнього офіцера, почути адекватне рішення. Адже офіцерів тоді не вистачало, а тим більше людей здатних командувати. Це початок війни, бої лише почалися», – розповідав журналіст і волонтер Юрій Бутусов.
4 липня 2014 року підполковник Мамадалієв узяв на себе організацію оборони блокпоста №10 поблизу села Новоселівка Перша (Ясинуватський район Донецької області) неподалік Слов’янська. Блокпост встановили одразу після звільнення регіону для того, щоб перерізати комунікацію сепаратистських угруповань і зміцнити позицію сил ЗСУ. У відповідь блокпост було атаковано з кількох напрямків – уперше за межами зони боїв у Слов’янську російські найманці застосували танки.
Підполковник Мамадалієв з перших днів війни був на передовій зі своїми бійцями. Фото: memorybook.org.ua
Був у перших рядах серед захисників блокпосту. Прикриваючи своїх бійців, відкрив вогонь по танку і бойовиках із озброєння БМП. Але другий танк прямою наводкою влучив в БМП, від чого вибухнув боєкомплект.
У тому бою разом з підполковником Мамадалієвим загинули солдати Олександр Савенков, Дмитро Шевченко, Андрій Крилов, Олексій Заїка, Руслан Рущак та Дмитро Чабанов. Попри втрати, напад бойовиків було відбито.
Володимира Мамадалієва поховали у рідному місті Новоукраїнка. Лишилися мама, дружина, 12-річний син.
Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та недержавною відзнакою «Народний герой України». Його ім’ям названа одна з вулиць Новоукраїнки, на фасаді ЗОШ № 6 відкрито меморіальну дошку.
Меморіал на місці загибелі бійців. Фото: memorybook.org.ua
На місці колишнього 10-го блокпоста волонтери встановили обеліск та капличку. На території управління оперативного командування «Схід» відкрито пам’ятний знак загиблим офіцерам.