1918 – народився Ізраїль Гольштейн, кінорежисер, оператор, сценарист

1918, 2 лютого – у Києві народився Ізраїль Цалевич Гольштейн – кінорежисер, оператор і сценарист

Навчався у Київському кіноінституті, згодом перевівся у Московський ВДІК, який закінчив 1939 року. У 1944-му розпочав працювати на студії «Укркінохроніка» у Києві. Під час Другої світової війни входив до складу групи фронтових кінооператорів Центральної студії документальних фільмів. Знімав відео під час оборони Сталінграду. За час війни Гольштейн разом із колегами зняв 3,5 млн. метрів плівки воєнної хроніки, яку згодом задля збереження переписали  в Москві на негорючу основу.

Його відеозйомки вирізнялися оригінальністю сюжетів, високою професійною майстерністю, творчим пошуком, сміливістю зображення, виразністю кадру. За завданням кінорежисера Олександра Довженка Ізраїль Гольштейн знімав матеріали для документальних фільмів «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) і «Перемога на Правобережній Україні» (1944). Зняв також фільми «Сталінград», «Орловсько-Курська дуга» (обидві – 1943, Центральна студія документальних фільмів), «Київ» (1944), «Перемога» (1945; усі – співавт.), «Україна відроджується» (1946), «На полях України» (1949), «Декада українського мистецтва» (1951), «Київ будується» (1952), «У дні скорботи» (1953), «Кому посміхнеться Прага?», «Син України» (обидва – 1962), «Народні артисти» (1966), «Україна, рік 1967» (1967), «Хліб України. Рік 1977» (1977; обидва – співавт.). 

Як режисер-оператор працював над стрічками «Не будьте байдужими» (1957), «Коли засинає місто» (1961), «Без нас вони не проспляться», «До шістнадцяти» (обидва – 1963), «Роки і секунди» (1968), «Зроблено в Америці», «Хазяйка Брандербурзьких воріт» (обидва – 1969), «Чотири постріли у двох жінок» (1972), «Звинувачую» (1976), «Замах на красу» (1977), «А що за душею?», «Від зорі до зорі» (обидва – 1980), «Суфлер» (1981; диплом Міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів, Лілль, Франція, 1982), «Біль і мужність Чорнобиля» (1986), «Стіна» (1988), «Бабин Яр» (1989), «Крик жаху» (1990), «Прощавай, кіно», «50 років Перемоги» (обидва – 1995), «Заради життя» (обидва – співавт. сценарію), «Сторінки з блокноту» (приз МКФ короткометражних фільмів, Марсель, Франція; обидва – 1996; усі – студія «Укркінохроніка»). 

Із 1980 року Гольштейн був викладачем кінофакультету Київського інституту театрального мистецтва. Заслужений діяч мистецтв (1988 р.) У 2001 року отримав звання Народного артиста України. Лауреат Золотої медалі Академії мистецтв України.

Помер 17 лютого 2003 р. у Києві, де й похований. У 2002 р. про І.Гольштейна зняли документальний фільм «Пасажири з минулого століття» (режисер В. Олендер, Національна кінематека України).

Фото: Ізраїль Цалевич Гольштейн. Джерело: Парфенюк О.Б. Ізраїль Цалевич Гольштейн // Енциклопедія сучасної України. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25715