1925 – народився Віктор Свобода – мовознавець, правозахисник, україніст
1925, 20 лютого в селі Компаніївка біля Кропивницького народився Віктор Свобода (справжнє ім’я – Віталій Леонтійович Тканов) – мовознавець, правозахисник, україніст, професор Лондонського університету.
Віктор Свобода. 1990-ті роки. Фото з архіву Богдана Нагайла
Народився в інтелігентній родині. Пережив Голодомор і втрату батька – у 1933 Леонтій Тканов був репресований і невдовзі помер на Колимі.
Репресії торкнулися і Віталія як «члена родини ворога народу». Попри це у 1941 році він закінчив середню школу. А далі – війна. У 1943 році разом із тисячами українців, що тікали від більшовицького «раю», опинився за кордоном. Змінив ім’я – з Віталія Тканова став Віктором Свободою.
Кілька років жив у Відні, а в 1948 році переїхав до Великобританії. Навчався в Лондонському університеті (Інститут слов’янознавства та східноєвропейських студій). У 1958 році отримав ступінь магістра і розпочав викладацьку діяльність в цьому навчальному закладі.
Автор низки досліджень з лексичних зв’язків української та білоруської мов; лексичних зв’язків української мови та їдиш; досліджував граматичні особливості творів Олеся Гончара та англомовну шевченкіану. Використовуючи методи статистично-стилеметричного комп’ютерного аналізу, довів, що позитивна рецензія на твори Тараса Шевченка, яку раніше приписували Вісаріону Бєлінському, в належить іншому автору.
Богдан Нагайло (крайній праворуч) та Віктор Свобода (в центрі). Лондон. 1990-ті роки. Фото з архіву Богдана Нагайла
Брав активну участь у правозахисній діяльності. Коли весь цивілізований світ опікувався долею російських опозиціонерів Андрія Синявського та Юлія Даніеля, він одним із перших на Заході повідомив про масові репресії проти української інтелігенції. Редагував правозахисний альманах «Ferment in the Ukraine» («Неспокій в Україні») під псевдонімом Майкл Браун. Переклав англійською мовою твір «Інтернаціоналізм чи русифікація?» українського дисидента Івана Дзюби.
Приятелював із відомим істориком Омеляном Пріцаком, співаком, бандуристом та релігійним діячем Володимиром Луцівим, літературознавцем, критиком, перекладачем Юрієм Луцьким та з істориком, журналістом громадським діячем Михайлом Добрянським. Брав участь у публічних лекціях про Миколу Хвильового, Олександра Шумського, Миколу Скрипника. Значну частину коштів витрачав на книги і часописи, які виписував з України. Більшу частину літератури пізніше презентував бібліотекам.
Книжка "Союз рушимий" у 1990 році вийшла англійською, французькою, італійською та японською мовами. Фото:lysty.net.ua
Велику увагу приділяв підтримці молодих вчених. Так, став співавтором книги відомого журналіста, директора Української редакції «Радіо Свобода» у 1989-1991 роках, Богдана Нагайла «Soviet Disunion: А History of the Nationalities Problems in the USSR» («Рушимий Союз»: історія національних проблем в СРСР»), яка побачила світ у Лондоні та Нью-Йорку 1990 року). У праці було передбачено неминучість розпаду СРСР.
Після здобуття Україною Незалежності мріяв побувати на батьківщині. Не судилося – 1 липня 1992 року надійшла звістка про смерть ученого.
Похований у Британії у місті Кобен.