1989, 21 лютого, народився Сергій Лимарь, загиблий герой російсько-української війни
1989, 21 лютого – у Полтаві народився Сергій Лимарь, командир радіовзводу мобільного вузла зв’язку, капітан (посмертно), нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Закінчив Полтавську гімназію № 9. Однокласники згадують його як лідера, надійного, сміливого, відповідального, за словом в кишеню не ліз, з ним можна було піти в розвідку. У 9-му класі з власної ініціативи перейшов у спеціалізований клас із поглибленим вивченням математики. «Це важко, коли з п’ятого класу в тебе немає глибокої математики, все це наздоганяти. Я дивилася на цього хлопця і думала: «Як же тобі буде важко. Ну, вийде – не вийде, чим зможу – я допоможу». А він взявся за справу, був дуже старанним. У ньому була глибина. Він робив сам себе», - розповідала його класна керівничка Людмила Харитонова.
Сергій Лимарь серед курсантів ВІТІ. Скріншот із програми про Героя.
Ще в школі вирішив стати кадровим офіцером, адже в родині по батьковій лінії були військові. Вступив до Полтавського відділу Військового інституту телекомунікацій та інформатизацій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». У 2012 році отримав звання «старший лейтенант».
Як професійний військовий, не міг залишитися осторонь подій, що відбувалися на сході України. З лютого 2014-го проходив службу в селищі Любимівка Херсонської області, а з липня 2014 року вирушив у зону бойових дій командир взводу 2-го об'єднаного польового вузла зв'язку Генерального Штабу ЗСУ.
«Подзвонив мені, каже: «Нас перекидають під Донецьк». Кажу йому: «Чого ти їдеш?». А він каже: «Та, нас тут двоє: я командир, а він – мій підлеглий. То я піду, а він хай залишається, бо в нього недавно народилася дитина», - каже мама Сергія, Людмила Лимарь.
На Донбас Сергій поїхав, лишивши в тилу підлеглого. Фото: memorybook.org.ua
Загинув 21 серпня 2014 року під час бойового чергування — бойовики з території Російської Федерації накрили «градами» бойові позиції підрозділу поблизу села Старогнатівка Волноваського району на Донеччині. Того дня Сергій Лимарь підміняв побратима.
Похований у Полтаві, на центральному міському кладовищі, на Алеї Героїв. Залишилися мати, бабуся, сестра та наречена Люба – за місяць до загибелі вони заручилися.
Посмертно отримав чергове офіцерське звання капітана, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю Української Православної Церкви Київського Патріархату «За жертовність і любов до України», відзнакою «За вірність народу України» І ступеня.
Меморіальна дошка на фасаді будинку. Фото: memorybook.org.ua
На фасаді Полтавської гімназії № 9 відкрито пам’ятну дошку Сергію Лимарю. Меморіальну дошку встановлено і на житловому будинку по вул. Алмазній в Полтаві, де свого часу мешкав загиблий воїн.