1919, 23 лютого – у селі Шнирів на Львівщині народився Петро Федун – політвиховник підрозділів УПА, Головного Військового Штабу УПА, більше знаний під псевдонімом Петро Полтава.
Фото з архіву ЦДВР.
Петро Федун після закінчення народної школи в Шнирові навчався у Бродівській гімназії імені Коженьовського, Львівському університеті Яна Казимира, Львівському медичному інституті, Державних медико-природничих курсах у Львові.
Восени 1940 року примусово мобілізований до Червоної армії. Влітку 1941-го потрапив у полон, після звільнення з якого працював референтом Українського Допомогового Комітету в Бродах (10.1941–04.1942).
Входив до ОУН з середини 1930-х років. Одразу після повернення з полону, восени 1941-го відновив свої організаційні зв’язки з націоналістичним підпіллям, став політвиховником підрозділів УПА, Головного Військового Штабу УПА. За даними на 1951 рік входив до Центрального проводу ОУН, був членом Української Головної Визвольної Ради, заступником голови Генерального Секретаріату УГВР, керівником референтури пропаганди ГВШ УПА.
Петро Федун є автором найкращого популярного викладу основ націоналістичної доктрини та завдань боротьби ОУН і УПА – праця «Хто такі бандерівці і за що вони борються» (1950). На неї досі посилаються в дискусіях про український націоналізм.
23 грудня 1951 року оточений солдатами МГБ у бункері в Карпатах Петро Федун-«Полтава» застрелився, щоб не потрапити в полон.