1986 – народився Cергій Цимбал, («Легіонер»), Герой України (посмертно)

1986, 26 лютого у смт. Ставище на Київщині народився Cергій Цимбал, розвідник у 25-мо батальйоні територіальної оборони «Київська Русь», учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).

Середню освіту здобув у Ставищенському НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – юридичний ліцей» № 2 імені Паланського. Під час навчання активно займався бойовим мистецтво джиу-джитсу в спортивному клубі самозахисту «Колос», неодноразово брав участь у змаганнях, займав призові місця.

У 2002 році вступив до Національної академії державної податкової служби України (місто Ірпінь Київської області) на факультет податкової міліції. Був членом збірної академії з кікбоксингу та джиу-джитсу, брав участь у змаганнях, перемагав у багатьох престижних турнірах. Брав участь у параді в місті Києві з нагоди 13-ї річниці Незалежності України, був нагороджений «Подякою Міністра оборони України».

Сергій Цимбал (в центрі) серед учасників параду. Скріншот із фільму про Сергія Цибала

Закінчив академію в 2006 році, отримавши фах юриста за спеціалізацією «Оперативно-розшукова діяльність» (пізніше заочно отримав фах юриста з фінансового права). Працював оперуповноваженим Білоцерківського відділу податкової міліції.

Пів року проходив військову службу у Французькому іноземному легіоні Збройних Сил Франції в Марселі. Повернувшись, пройшов стажування на посаді помічника адвоката в приватній адвокатській конторі міста Києва. Працював оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом товарів податкової міліції в Обухівському районі.

У 2012 році заочно закінчив судово-прокурорський факультет Юридичної академії імені Ярослава Мудрого» у Харкові, рік працював слідчим прокуратури Краснодонського району Луганської області, був переведений на посаду прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в Черкасах.

Поворотним моментом в житті став Майдан. Підтримуючи Революцію Гідності, звільнився із прокуратури, сказавши, що не хоче бути у структурі, яка працює проти своїх громадян. У рідному Ставищі разом із друзями зайнявся формуванням місцевої самооборони.

Спортивні перемоги загартовували і в житті. Скріншот із фільму про Сергія Цибала

Із початком російсько-української війни чотири рази звертався до військового комісаріату з проханням бути мобілізованим, але отримав відмову. Записався добровольцем у батальйон «Київська Русь». «Не хочу, щоб мій син ховався від обстрілів у ванній або в підвалі, як зараз ховаються діти моїх друзів із Краснодона. Маю їх захистити», – пояснював свою позицію.

Від 24 серпня 2014 року Сергій Цимбал брав участь в антитерористичній операції на сході України. Побратими дали йому позивний «Легіонер» – через службу у французькому легіоні. Під час відпустки позичив гроші, купив джип «Мітцубіші Паджеро», на якому повернувся на фронт.

На передову Сергій Цимбал пішов добровольцем. Скріншот із фільму про Сергія Цибала:

Сергій Цимбал був душею батальйону – його любили і поважали. «У нашому добровольчому батальйоні зібралися люди різних професій – бізнесмени, вчителі, будівельники, міліціонери. Але прокурор у нас був один. Його історія нас всіх здивувала – міг би сидіти собі в кабінеті, отримувати зарплату і не думати про війну. Його б не забрали на фронт. А він все кинув і пішов з нами захищати Україну від окупантів. «Легіонер», як ніхто, вмів нас підтримати і підбадьорити у найскладніших ситуаціях. А про те, який він був у розвідці, можна довго розповідати. Він багато разів рятував життя військовим побратимам і мирним мешканцям», – згадував снайпер Віктор Хом’як.

7 жовтня 2014 року на світанку Сергій Цимбал разом з трьома іншими бійцями пішов на завдання – розвідати підступи до великого складу боєприпасів російських бойовиків біля Дебальцева. На жаль, група потрапила в засідку, яку влаштували російські бойовики. Сергій лишився прикривати відхід групи, врятувавши життя побратимів. Але сам загинув у нерівному бою.

В усьому Сергія підтримувала родина. Скріншот із фільму про Сергія Цибала

Осиротілими залишились син та дружина, з якою востаннє розмовляв напередодні загибелі. В її телефоні досі зберігаються його СМС «Ви з сином – сенс мого життя» та «Я живу заради вас. Пам’ятай про це». У пам’ять про чоловіка Лілія Цимбал разом із його найкращим другом Вадимом створила благодійний Фонд імені Сергія Цимбала для підтримки молодих спортсменів.

Посмертно нагороджений Золотою Зіркою Героя України та недержавною відзнакою «Народний герой України», а також медаллю Української православної церкви Київського Патріархату «За жертовність і любов до України».

Похований у селищі Ставище на Київщині. Рішенням Ставищенської селищної ради Сергію Цимбалу присвоєно звання «Почесний громадянин селища Ставище», його іменем названа вулиця, на фасаді НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – юридичний ліцей» № 2 імені Паланського, розташованого на цій же вулиці, відкрита меморіальна дошка.

Також меморіальні дошки пам’яті Сергія Цимбала встановлені в Києві на фасаді будівлі Генеральної прокуратури України та в Ірпені на фасаді будівлі центрального корпусу Університету державної фіскальної служби України. Його ім’я є на стелі військовослужбовцям ЗСУ, удостоєним звання Герой України, відкритій на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, та на меморіалі загиблим випускникам Національного університету ДПСУ.