1989 – народився Юрій Дяковський, Герой України (посмертно)
1989, 27 лютого в місті Стрий на Львівщині народився Юрій Дяковський (псевдо «Кірпіч»), учасник Революції Гідності, боєць «Правого Сектора». Герой України (посмертно).
Закінчив Стрийську гімназію імені Митрополита Шептицького. Захоплювався історією, правознавством та математикою. В дев’ять років мав юнацький розряд по шахах. У старших класах став переможцем 16 предметних олімпіад. Після гімназії вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. Друзі запам’ятали його надзвичайно добрим та мужнім, трошки сором’язливим, але великодушним. А ще кажуть, що він був наполегливим і, навіть, дещо впертим – завжди до кінця стояв на своєму, якщо відчував, що правий.
«Він ніколи не стояв осторонь і не розкидався пустими словами. Він не хвалився кожному другому, що може взяти до рук зброю, захищаючи державу, він не хвалився кількістю днів пробутих на Майдані, навіть не розповідав, що був поранений», - згадувала його землячка Оксана Кобрин з паралельного класу.
Юрій (другий праворуч в другому ряду) на ранок випускного. Скріншот фільму «Бандєровцы.. Пам'яті Юрія Дяковського».
Революція Гідності кардинально змінила його життя. Деякий час стежив за новинами, потім кілька разів їздив до Києва. А тоді сказав рідним, що їде на роботу, а сам повернувся на Майдан, де приєднався до «Правого сектора». Відстоював барикади на Інститутській і Грушевського, неодноразово брав участь у патрулюванні Києва. Під час розстрілів на Інститутській отримав поранення в руку гумовою кулею, але попри це, кинувся рятувати інших поранених, допомагав витягати людей під час пожежі в Будинку профспілок. 20 лютого мав ще одне поранення в шию – куля пройшла в сантиметрі від сонної артерії.
З початком російської агресії на сході України не втрачав зв’язків із побратимами з «Правого сектора». Разом вони оселилися під Києвом і проходили вишколи, готуючись до війни, яку вважали неминучою.У квітні з групою товаришів, прихопивши зброю, вирушив до Слов’янська, захопленого бойовиками Гіркіна, шоб здійснити розвідку та зібрати інформацію про обстановку в місті та розташування блокпостів сепаратистів. Це була їхня власна ініціатива.
16 квітня хлопці прибули до Харкова, того ж дня увечері рушили до кордону з Донецькою областю. Їх було п’ятеро: «Апостол» – Роман Постол, «Патріот» – Юрій Поправка, «Марк» – Іван Макаров, «Кірпіч» – Юрій Дяковський, та, за проханням, «Патріота», до нас долучився «Вовк» – Віталій Ковальчук. Наступного дня, 17 квітня, хлопці спробували пробратися до Слов’янська, але були виявлені сепаратистами. Зав’язався бій, в ході якого група розділилася.
На Майдані Юрій отримав серйозне поранення в шию. Скріншот фільму «Бандєровцы.. Пам'яті Юрія Дяковського».
До своїх повернутися пощастило Роману Постолу та Івану Макарову. Юрій Поправка ще на початку бою заблукав і пізніше потрапив у полон на іншому блокпосту (в’їзд у Слов’янськ з боку села Глибока Макатиха). Ковальчук Віталій піймав попутню машину і поїхав у напрямку Ізюму, але машину зупинили сепаратисти і його також взяли в полон. Юрія Дяковського сепаратисти помітили й оточили при переході греблею річки. Він до останнього відстрілювався, але набої швидко закінчилися.
За це його били з особливою жорстокістю, розповідає Віталій Ковальчук, якого пізніше вдалося звільнити. А ще за те, що відмовився перейти на російську. «Він був родом із Львівської області – відтак, автоматично ставав для бойовиків «лютим бандерівцем» та ще більшою загрозою», - зазначив Віталій Ковальчук.
Тіло Юрія Дяковського з ознаками насильницької смерті було знайдене 28 квітня 2014 в річці Казенний Торець поблизу Слов’янська (там же 19 квітня знайшли і тіла Юрія Поправки та Володимира Рибака). Тіло було настільки понівечене, що рідні впізнали хлопця лише за шрамом на шиї, який залишився від кулі.
Після тривалих переговорів з терористами, 5 травня Юрія Дяковського віддали представникам Донецької облдержадміністрації і перевезли до Донецька, звідки труна з тілом загиблого вирушила до Стрия.
Похований 8 травня в рідному місті Стрий. Юрію Дяковському було 25 років…
Меморіальні дошки Юрію Дяковському та Володимиру Рибаку на будівлі СБУ в Слов'янську. Фото: censor.net
Посмертно удостоєний звання Героя України, нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» та відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу». На будівлях Стрийської гімназії імені Митрополита Шептицького та СБУ в Слов’янську на Донеччині відкрито меморіальні дошки. Його ім’я увічнене в Києві на Меморіалі Героїв Небесної Сотні та на Алеї пам'яті Героїв Небесної Сотні Львівщини в Жидачеві.