1850 - народився Вікентій Хвойка, археолог.
1850, 8 лютого – в селі Семині (сучасна Чехія) народився Вікентій (Честослав) В’ячеславович Хвойка, археолог, який відкрив Трипільську культуру.
Вікентій Хвойка. Фото: phoenicis.com.ua.
Вікентій Хвойка походив із старовинної шляхетської родини. Закінчив комерційне училище, згодом у Празі захопився давньою історією та старожитностями, багато читав, вчив мови і подорожував. Там познайомився з вродливою українкою з родини Александровських. Слідом за нею в 1876-му приїхав до Києва. Справа йшла до шлюбу, коли з’ясувалося, що дівчина страждає серйозним душевними розладом. У Богемію молодий чоловік вже не повернувся, хоча до кінця життя залишався одинаком. Щоправда існує й інша версія, за якою в Київ Вікентій Хвойка потрапив, втікаючи світ за очі від багатої, але нелюбої нареченої, яку йому готували батьки.
У Києві працював учителем – викладав німецьку мову й малювання. Водночас успішно займався сільським господарством, його успіхи в агрономії відзначені дипломами й медалями на сільськогосподарських виставках. Однак пожежа в агрономічній лабораторії під Києвом, коли полум’я знищило напрацювання і нагороди багатьох років, поставила крапку на цьому напрямку. І на початку 1890-х Вікентій Хвойка захопився археологією.
Багато спілкувався з Володимиром Антоновичем та Федором Вовком. Провадив розкопки у Києві та на Наддніпрянщині, які фінансувалися відомими меценатами – Борисом Ханенком, Михайлом Терещенком.
В 1893-му відкрив палеолітичну Кирилівську стоянку на київському Подолі із великим скупченням кісток мамонтів (67 уламків ікол), згодом – старожитності Зарубинецької і Черняхівської культур, міста Володимира в Києві. Також проводив розкопки на Замковій горі в Чигирині, на Запоріжжі.
Розкопки Кирилівської стоянки в Києві. Фото: myslenedrevo.com.ua.
Та головним його відкриттям стали пам’ятки Трипільської культури: (1896), знайдені в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, на київському березі Дніпра та поблизу міст Канева і Ржищева. Це були залишки прадавніх поселень першої половини ІV тисячоліття до нашої ери: понад 50 залишків помешкань-землянок, 39 глинобитних жител, кількох гончарних печей, знаряддя праці, а головне – залишки яскраво розмальованої кераміки з чарівними і складними візерунками. Ці відкриття мали не менш сенсаційні результати, аніж розкопки Трої чи Мікен.
Багато хто вважав, що Хвойці просто щастило. Однак за всіма знахідками стояла кропітка праця. Він багато їздив по селах навколо Києва, розпитував місцевий люд про знахідки давніх речей, черепків. А вже тоді починав розкопки.
Карел Скленар із Чехії так описував тогочасних археологів:
«Обличчя, ніби добре засмажені, шкіра відшаровується, і тіло пече вогонь. Уявіть умови: нескінченний рух, чорна, як вугілля, земля, пекуче сонце й одночасно 50-100 копачів широкими лопатами викидають із ями грунт. Курява така, ніби величезна юрба палить тютюн… Якби ви побачили нас у денному світлі, коли влягла курява, можу запевнити, ви не впізнали б нікого: на розкопках всі однакові: від професора до селянина, всі чорні, спітнілі, мовчазні».
Вікентій Хвойка входив до Київського товариства шанувальників старовини та мистецтва. Один із засновників Київського музею старожитностей та мистецтв (сучасний Національний музей історії України), де працював зберігачем археологічного відділу.
Дійсний член 11-ти наукових товариств. Автор кількох десятків друкованих праць, які заклали джерельну базу археологічного вивчення давньої історії Середнього Подніпров’я: «Кам’яний вік Придніпров’я» (1901), «Поля поховань в Середньому Придніпров’ї» (1901), «До питання про слов’ян» (1902) та інших.
Своїми дослідженнями доводив принцип автохтонізму, згідно якого на основі місцевого населення, що проживало в даному регіоні з доісторичних часів, сформувалася південно-східна гілка слов’ян. Втім, сучасна наука носіями трипільської культури вважає племена середземноморсько-балкансько-дунайського походження, які на територію України просунулися з Балкан і Середнього Подунав’я.
Помер від сухот 2 листопада 1914-го в Києві, похований на Байковому кладовищі. В селі Трипілля на Київщини встановлено пам’ятник вченому. А Національний банк України в 2000-му випустив монету номіналом 2 гривні з портретом Вікентія Хвойки.