1954 – народився Володимир Шинкарук, бард, поет і педагог
1954, 19 серпня у селі Вчорайшому Ружинського району на Житомирщині в родині медичних працівників народився поет, композитор, ведучий і педагог Володимир Шинкарук.
Володимир Шинкарук
В дитинстві родина часто змінювала місце проживання. У 1958 році батьки переїхали на Хмельниччину – спершу в селище Теофіполь, де прожили чотири роки, а потім – у місто Красилів. А школу закінчувати довелося в селищі Червоне Андрушівського району.
Всебічна обдарованість була помітна у хлопчика з дитинства. Він довго не міг визначитися, ким хоче бути: музикантом, спортсменом чи письменником. Перша спроба вступити в 1971 році в Київський державний університет була невдалою, тому після школи рік пропрацював завідувачем будинку культури при Червонівському цукровому комбінаті, де відкрив у собі це й талант організатора. Наступного року вступив до Житомирського державного педагогічного інституту на філологічний факультет. Після закінчення інституту залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури, закінчив аспірантуру Київського державного педагогічного інституту.
Але музика не відпускала. Почав писати пісні, У війську потрапив до ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу (для нього це була справжня школа художньої творчості). Після аварії на Чорнобильській АЕС виступав перед ліквідаторами. До речі, композицію та музичні інструменти опанував сам: із «професійної» освіти за плечима було тільки два класи музичної школи.
А далі були перші фестивалі авторської пісні та співаної поезії «Оберіг», «Червона рута», які дали поштовх розвитку самобутньої української пісні. Володимир Федорович встигав скрізь. Виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Був режисером і ведучим гастрольного турне «Червоної рути» країнами Європи. Мав прекрасне почуття гумору і часто під час виступів пародіював персонажів.
Володимир Шинкарук із донькою Іриною. Із родинного архіву Шинкаруків
Він же привів на сцену свою доньку Ірину, нині – народну артистку України. У 1993 році на фестивалі «Червона Рута» в Донецьку Ірина з піснею «Місячний оберіг» на слова батька розділила перше місце в жанрі популярної музики з Олександром Пономарьовим. Ця ж пісня наступного року була визнана найкращою на фестивалі «Голос Азії» в Алмати.
Насичене гастрольне життя Володимир Федорович умів поєднати з викладацтвом та дослідницькою діяльністю. Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І. Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв. Паралельно цікавився історією літератури та мистецтва, літературним краєзнавством. Він – автор біобібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» та біля шести десятків наукових статей, навчальних посібників з давньої літератури та української літератури ХІ-ХVІІІ століть. А ще – п’яти поетичних книг, двох прозових, двох магнітних альбомів та шести компакт-дисків.
У 1991 році Володимир Шинкарук отримав почесне звання «Заслуженого працівника культури України», а в 2011-му – почесного громадянина Житомира. На запитання, як йому все вдається, відповідав із незмінною усмішкою: «Найкращий відпочинок – це зміна діяльності. Якщо я втомлююсь робити щось одне, я переключаюся на інше».
У 2010 році у Володимира Федоровича діагностували рак. Чотири роки боротьби за життя, на жаль, не дали бажаного результату. 19 серпня 2014 року Володимир Шинкарук дав свій ювілейний авторський концерт. А 6 грудня 2014-го серце його зупинилося.
Фестиваль "Пісенний спас" продовжує популяризувати українську пісню
Похований у Житомирі. З 2015 року в Житомирі проходить Міжнародний фестиваль мистецтв імені Володимира Шинкарука «Пісенний Спас».