1884, 20 серпня – в селі Космач на Івано-Франківщині народився Омелян Григорович Ковч, церковний та громадський діяч, політв’язень нацистського режиму

Народився в родині священика. Закінчив гімназію у Львові, навчався в колегії святих Сергія і Вакха в Римі (1905-1911). У 1911-му висвячений на ієрарха. Кілька років очолював парафію у містечку Козарац (сучасна Боснія і Герцеговина), опікуючись українськими емігрантами.

Омелян Ковч.

Фото: risu.org.ua

Під час Першої світової війни повернувся у Галичину. З 1919-го – капелан Української Галицької армії, з якою залишався до останніх днів.

Перехворів на тиф у польському таборі для військовополонених. Надалі очолив парафію у містечку Перемишляни на Львівщині, опікувався бідними і сиротами, проводив активну громадську діяльність. Був членом ОУН, очолював реферантуру пропаганди. Польська влада характеризувала його як «явного ворога всього, що є польське»: «Сумлінно виконує священичі обов’язки, без будь-якої матеріальної вигоди організував кооператив, активний та енергійний. Свідомо ненавидить державу і не приховує цього, фанатик і кандидат в українські «мученики» (1923).

Наслідком цього стали близько 40 обшуків та кілька арештів. Коли ж у вересні 1939-го Галичину захопив СРСР і вже поляки стали жертвами комуністичних репресій, першим кинувся допомагати нужденним. У тому числі й тим, які проводили обшуки.

Омелян Ковч (сидить другий зліва). Рим, 1908 рік.

Фото: radiosvoboda.org

Під час нацистської окупації Галичини рятував євреїв – вихрещував їх і видавав метрики про хрещення (всього понад 600, за деякими даними – до 2000), постійно ризикуючи життям. У вересні 1941-го на очах ошелешених німців витягував євреїв із палаючої синагоги в Перемишлянах, підпаленої і зачиненої есесівцями. Звернувся з листом до Гітлера, засуджуючи геноцид євреїв і вимагаючи дозволу відвідувати їх у гетто.

В січні 1943-го заарештований гестапо за допомогу євреям, кілька місяців провів у тюрмі на Лонцького у Львові. Митрополит Андрей Шептицький намагався визволити його, однак отець Омелян категорично не погоджувався на умову нацистів не допомагати євреям. У серпні 1943-го переведений до табору смерті Майданек, що біля Любліна (Польща), де таємно продовжував священицьку діяльність.

«За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути, – писав Омелян Ковч у листі до дітей. – Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності… Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог між положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу… Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов».

Отець Омелян тримає хлопчика.

Фото:istpravda

Помер 25 березня 1944-го в концтаборі Майданек внаслідок важкої хвороби – через рану на нозі розвинулася флегмона, яка спричинила серцеву недостатність. Тіло спалено в табірному крематорії.

Праведник України (1999), блаженний священомученик (беатифікований папою Іваном Павлом ІІ, 2001), покровитель душпастирів УГКЦ (2009). Омеляну Ковчу присвячено документальний фільм «Парох Майданека».

Джерела:

1. Галина Терещук. «Тут я бачу Бога» – священик Еміліан Ковч, який був в ОУН і рятував євреїв, про концтабір Майданек // Радіо Свобода. – 13 лютого 2019. – [Електронний ресурс] Режим доступу:

https://www.radiosvoboda.org/a/29764121.html

2. Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович. Омелян Ковч – священик, патріот та праведник // Історична правда. – 26 березня 2019. – [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/03/26/153881/