1924 – Народилася Софія Караффа-Корбут, художниця-ілюстраторка
1924, 23 серпня у Львові народилася відома художниця та ілюстраторка книг Софія Караффа-Корбут.
Софія Караффа-Корбут. 1960-ті роки. Фото: kamenyar.com.ua
Повне ім’я художниці, отримане при хрещенні – Софія-Роксоляна-Романа. Мама її була вчителькою, двоюрідною сестрою мистецтвознавця, засновника і першого директора Національного музею у Львові фундації митрополита Андрея Шептицького Іларіона Свєнціцького. Батько – нащадок давнього білорусько-литовського графського роду Караффа-Корбутів, який втік від більшовиків (його маєтки в Білорусі націоналізували). За сімейною легендою, саме Свєнціцький познайомив Марію та Петра і невдовзі граф попросив руки Марії. Деякий час пара жила в Парижі, а тоді Петро Дементійович вирішив їхати до Америки, а вагітна на той час Марія Петрівна повернулася до Львова.
Дитинство Софії Караффи-Корбут пройшло у родинному селі Куткір. Росла вона без батька, зате мала дві мами: Марію, і її рідну сестру Євгенію (тету Ґєню). Малювала змалку, з чотирьох років читала дитячі журнали.
До школи пішла у шість років: спочатку в селі, згодом – у школі (а пізніше – в жіночій гімназії) сестер Василіянок, заснованих і утримуваних коштом Андрея Шептицького. В гімназії Софія брала професійні уроки малювання у художниці-графіка Стефанії Ґебус.
А потім прийшли «перші совіти», почалася війна, яка позначилася на навчанні. Змінювалися влади, а з ними – і навчальні заклади, де Софія опановувала малювання. Спочатку це була Державна мистецько-промислова школа, потім – Державна технічна фахова школа для будівництва, а пізніше – Львівське художньо-промислове училище (нині коледж ім. Івана Труша). Вищу художню освіту отримала в Інституті прикладного й декоративного мистецтва: вступала на відділ прикладної графіки факультету монументального живопису, однак на четвертому курсі відділення закрили, а студентів перевели до Київського художнього інституту. Однак до столиці Софія їхати не захотіла, а тому перейшла на відділ художньої кераміки. У 1953 році вона також закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Після інституту короткий час працювала на Львівській скульптурно-керамічній фабриці, але залишила її, оскільки умови праці погано позначалися на здоров’ї.
Софія Караффа-Корбут. "Іван Підкова". Ілюстрація до "Кобзаря" Тараса Шевченка. 1963 рік.
Ще її дипломна робота у Львівському художньо-промисловому училищі – вітраж «Старий вівчар» – справила на комісію величезне враження. Художниця працювала в техніці станкової та книжкової графіки і ліногравюри. Її запрошують ілюструвати книжки, налагоджується тісна співпраця з видавництвом «Веселка».
Вона часто бувала в Києві, тісно зійшлася з дисидентами, брала участь у засіданнях Клубу творчої молоді. читала і поширювала самвидав. Особлива дружба в неї була із молодшим за неї на 12 років Богданом Горинем, якому вона подарувала 122 свої роботи. Але заміж Софія ніколи так і не вийшла.
Її спадщина – біля 60 проілюстрованих видань, а з дитячих книг, то її ілюстрації мала кожна четверта дитяча книжка, яка в ті часи видавалася в Україні. Особливої уваги заслуговує серія станкових гравюр за мотивами поезій Шевченка, які, разом із ілюстраціями до «Івана Вишенського» Івана Франка та «Лісової пісні» Лесі Українки стали вершиною її творчості.
Софія Караффа-Корбут. Ілюстраці до "Лісової пісні" Лесі Українки.
На жаль, видання «Івана Вишенського» та «Лісової пісні» з її ілюстраціями побачили світ уже після смерті художниці. Її серце зупинилося 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 році на її могилі з’явився пам’ятник авторства львівського скульптора Івана Микитюка. На ньому зображена з одного боку її Мавка, з іншого – слова художниці: ««Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…»