1869 – народився Мирон Тарнавський, головнокомандувач УГА
1869, 29 серпня в селі Барилів на Львівщині, у сім’ї греко-католицького священика Омеляна Тарнавського народився син Мирон – в майбутньому командант Легіону УСС, перший генерал-четар та Начальний вождь (головнокомандувач) УГА.
Мирон Тарнавський. Фото: uk.wikipedia.org
Навчався у сільській народній школі, після чого вступив до німецькомовної гімназії в Бродах. Був призваний на однорічну військову службу до австрійської армії, згодом успішно склав іспити до старшинської школи у Львові, отримав звання поручика. Наступним кроком стало навчання в офіцерській школі у Відні та звання лейтенанта австро-угорської армії. Службу проходив у 18-му батальйоні крайової оборони в Перемишлі та інших гарнізонах Галичини.
З початком Першої світової війни воював на австро-угорському фронті під містами Красне, Буськ, Городок, Львів, брав участь у довготривалих боях на річці Золота Липа. Був нагороджений австрійськими і німецькими медалями.
На фронті зблизився зі старшинами Українських січових стрільців. У січні 1916 року став командантом Вишколу УСС, а з вересня до грудня 1917 — Легіону УСС. Сучасники відзначали неабиякий військовий талант і відвагу командира у боях за Маківку, Болехів, Калуш, Галич, Семаківці, Завалів, Росоховатець, Дерахів, Настасів.
За часів Скоропадського намагався організувати загони УСС в Києві та Східній Галичині, куди його відправили за на поляганням німецького командування. За цю діяльність був арештований поляками, перебував деякий час у таборі полонених в Домб’є, звідки в 1919 році втік, щоб воювати в рядах УГА.
Очолював бойову групу «Схід», був одним із творців Чортківської офензиви, за що отримав звання генерала-четаря та посаду головнокомандувача УГА. Але для українців тоді були драматичні часи. Після того, як 30 серпня 1919 року об’єднане українське військо здобуло Київ, довелося відступати. В УГА почалася епідемія тифу, відчувалася гостра нестача ліків, зброї та продовольства.
Щоб врятувати армію, прийняв рішення піти на перемир’я з Добровольчою армією генерала Денікіна. 6 листопада 1919 року на залізничній станції Зятківці на Вінниччині було укладено договір, за яким УГА в повному складі з тиловими частинами переходила в розпорядження Антона Денікіна, натомість бійці отримували довгоочікуваний перепочинок, а хворі і поранені – лікування. Водночас УГА зберігала нейтралітет і право не брати участь у боях проти Армії УНР.
Інтерновані бійці УГА в таборі військовополонених в Тухолі. 1920 рік. Мирон Тарнавський - №14. Фото: uk.wikipedia.org
Попри це дії Тарнавського були визнані самоуправством, генерала звільнили з посади головнокомандувача та віддали під трибунал. Але військовий суд виправдав Тарнавського і ще двох обвинувачених. З приходом польської армії в 1920 році пів року провів у польському таборі для полонених у Тухолі.
Після звільнення повернувся до Галичини і жив у селі Черниці поблизу Бродів, підтримував дружні стосунки з митрополитом Андреєм Шептицьким, активно співпрацював з Науковим товариством «Просвіта» ім. Шевченка.
Мирон Тарнавський та Андрей Шептицький. 1937 рік, урочище Підлюте. Фото: uk.wikipedia.org
Помер 29 червня 1938 року. Похорон був організований за сприяння фірми Романа Шухевича «Фама». Провести в останню дорогу із собору святого Юра вийшло близько 20 тисяч осіб.
Похований у Львові на Янівському цвинтарі.