1842 – народився Микола Бенардос, винахідник
1842, 7 серпня у селі Бенардосівка Херсонської губернії (нині – село Мостове Вознесенського району Миколаївської області) народився Микола Бенардос – автор понад 200 винаходів у різних галузях медицини, сільського господарства, судобудування, електротехніки, зокрема – дугового електрозварювання.
Микола Бенардос. Фото: uk.wikipedia.org
Родина Бенардосів мала грецьке коріння. Дід винахідника, генерал-майор Пантелеймон Бенардос народився на півострові Пелопоннес, але потрапив до Росії під час війни з Туреччиною. Брав участь у суворовських походах, відзначився під час штурму Ізмаїла, а під час війни з французами 1812 року в чині генерал-майора командував полком. Його син, Микола Пантелеймонович, також був військовим, брав участь у Кримській війні 1853—1856 років, дослужився до полковника.
Початкову освіту майбутній винахідник здобув, за родинною традицією, вдома. Проте у військо не пішов – ще дитиною зацікавився ремеслами, днями пропадав у невеликих батьківських майстернях, опанував професію коваля. У 20 років Микола вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира (нині університет Тараса Шевченка). Там він зробив свій перший винахід – зубна пломба зі срібла, завдяки чому вилікував свого денщика.
Винахідництво все більш цікавило юнака. У 1866 році він залишив медицину і перевівся до Петровської землеробської і лісової академії в Москві, обравши напрям сільськогосподарських наук. Навесні 1867 року він бере академічну відпустку й і їде до Парижу на Всесвітню виставку мистецтва та промисловості, яка тоді зібрала вчених та винахідників з 41 країни. Виставка надихнула молодого вченого і після повернення він береться за вдосконалення сільськогосподарських знарядь.
Повного курсу Московської академії молодий чоловік так і не прослухав. Відучившись три роки, оселяється у селі Лух Костромської губернії, де отримав у спадок від матері ділянку, одружується і повністю присвячує себе винахідництву. Серед винаходів: механічна пральна машина, жниварна машина, модернізовані плуги й сівалки, пароплавні колеса, металеві шпали тощо. Їздить до Німеччини, Франції, Англії й Іспанії вивчати техніку та способи реалізації деяких своїх винаходів, для якої в Росії були несприятливі умови.
Паралельно підтримує селян: надає безкоштовну медичну допомогу, відкривавє аптеку, будує у своєму маєтку бібліотеку й школу, у якій діти селян могли безкоштовно навчатися – на той час це був єдиний навчальний заклад у тих місцях. Місцевих чоловіків навчає токарній і слюсарній справі, а тим, хто кидав пити, доплачував по два рублі.
Лабораторія винахідника. Реконструкція в Музеї Миколи Бенардоса в Переяславі. Фото: uk.wikipedia.org
Шукаючи можливості розвитку судноплавства, сконструював пароплав-усюдихід – він мав поворотні лопасті, завдяки чому міг оминати річкові мілини й загати по суходолу. Для випробування пароплава сам здійснив трьохсоткілометрову подорож по річках Лух та Клязьма і доплив до Санкт-Петербурга. Під час конструювання пароплава зацікавився проблемою з’єднання металевих конструкцій. Експериментуючи з нагріванням металів за допомогою електричної дуги, винайшов спосіб дугового електрозварювання металів.
Свій новий метод, який назвав «Електрогефест», винахідник продемонстрував у 1881 році в Парижі. Але патент на «Спосіб роз'єднання і з'єднання металів дією електричного струму» отримав тільки через шість років – на той час він збанкрутів і йому довелося продати свій маєток. У Петербурзі разом із інженером Ольшевським засновує товариство «Електрогефест» і працює над удосконаленням методів електрозварювання.
Геній Бенардоса створив ще дуже багато винаходів: гасовий самовар, консервну банку, копальну машину, водні лижі, спеціальні гальма для залізниць, кран для умивальника, машину для виготовлення морозива, креслярську дошку з можливістю натягування паперу, парову каструлю, прилад для наливання кислот, висячий цифровий замок – у переліку його винаходів дві сотні найменувань.
Свої винаходи з військової справи – електричну гармату, саморушну сухопутну міну, гармату, здатну метати канати на корабель, який зазнає аварії, реберні кулі – Бенардос безкоштовно пропонував державі, вказуючи, що метою всіх його робіт «є турбота про полегшення праці народу й благополуччя Батьківщини». Однак військове відомство не звернуло на них уваги.
Світова слава не принесла матеріальних статків. У Росії більшість новинок Бенардоса не використовувалися, а частина ідей були просто вкрадені і реалізовані в Європі.
Наприкінці життя збанкрутілий винахідник приймає запрошення цукрозаводчика-мільйонера Терещенка і оселяється з родиною у Фастові, де йому створюють усі умови для продовження дослідів. Але тривалі експерименти з акумуляторами підірвали здоров’я винахідника – у нього виявляють ознаки свинцевого отруєння.
Помер 21 вересня 1905 року у Фастівській богадільні. Похований на цвинтарі Воскресенської церкви.
Пам'ятник Миколі Бенардосу в Фастові. Фото: uk.wikipedia.org
У Фастові встановлено пам’ятник, працює музей видатного винахідника. Ще один музей Миколи Бенардоса створено у Переяславі за сприяння Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України.