1929, народився кінорежисер Микола Мащенко

1929, 12 січня - в селі Мілуватка Сватівського району на Луганщині народився Микола Мащенко, кінорежисер, письменник, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка.

Микола Мащенко (1929 - 2013). Фото: svatovo.ws

Народився в простій робітничій сім’ї. Мати працювала свинаркою в колгоспі, батько – на залізничній станції. У сім’ї було семеро дітей.  Коли наймолодшому,  Миколі, було 19 днів від народження, батько загинув в результаті нещасного випадку.

Закінчив Мілуватську семирічну школу, старші класи – у школі міста Рубіжне, куди доводилося їздити щодня, долаючи 50 км в один бік. Рубіжне було обране не випадково – у семирічному віці хлопець захворів на сухоти і вісім місяців він жив тут у родині лікарки, яка поставила його на ноги. Там же він познайомився із другом родини, учасником громадянської війни. Враження від знайомства потім багато в чому вплинули на його роботу під час зйомок фільму «Як гартувалася сталь».

У 1949 році вступив до Харківського театрального інституту (майстерня Івана Мар'яненка). Вступив поза конкурсом, оскільки на той час конкурсна комісія вже закінчила свою роботу. У гуртожитку жив у одній кімнаті з Леонідом Биковим, з яким усе життя підтримував дружні стосунки.

З 1957 року працював на Київській кіностудії, був другим режисером у фільмі Івана Кавалерідзе «Повія» за Панасом Мирним. У 1962-му зняв свій перший помітний фільм «Радість моя». Також у його творчому доробку такі відомі фільми, як «Овод», «Вінчання зі смертю», «Богдан-Зиновій Хмельницький». Загалом Мащенко зняв більше 20 картин, до багатьох з них писав сценарії. З 1989 по 2004 роки був генеральним директором кіностудії Довженка.

Автор книг «Зоря для матері», «Мамо, рідна, єдина...», «Відьма-енкаведистка», «Спогад про любов. Троє», «Остання атака», книг з історії телебачення.

Виховав цілу плеяду прекрасних акторів. «Екран має безліч засобів виразності. Проте для мене ясно одне: найважливіше – кіноактор, людина, яка наші пошуки втілює в життя, лишається наодинці з глядачем. Актор – це душа і серце наших картин. І поки воно б’ється, буде і кіномистецтво», – говорив Мащенко.

Помер режисер у Києві 2 травня 2013 року, на 85-му році життя. Похований на Байковому кладовищі.