День українського політв`язня
12 січня в Україні відзначається День українського політв`язня. Така традиція була запроваджена в 1975 році в Мордовських таборах з ініціативи В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Відтоді в цей день щороку згадуються українці, які постраждали за свої політичні переконання і прагнення бути вільними.
Фото Вячеслава Чорновола із його кримінальної справи 1972 року. Фото: www.radiosvoboda.org
День12 січня обраний не випадково – саме 12 січня 1972 року, після різдвяних вертепів почалася так звана «друга хвиля погрому української інтелігенції», яка, фактично, поклала край руху шістдесятників. Тоді протягом кількох днів у Києві та Львові були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, трохи пізніше – Ігор Калинець та інші.
Наступна хвиля арештів відбулася у квітні-травні 1972 року. Загалом же, за даними Харківської правозахисної групи, у 1972-1974 роках було проведено більше тисячі обшуків, заарештовано 193 людини, з них 100 – за антирадянську пропаганду та 27 – за релігійні переконання.
За прагнення бути вільними Кремль карав суворо: майже всі отримали 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання — й виселені за межі Батьківщини — в Мордовію та Пермську область Росії, потім у Сибір та в Казахстан. Тих, кого режим боявся найбільше, відправлено до психлікарень.
Загалом боротьба радянського режиму з дисидентським рухом в Україні почалася ще в середині 50-тих років. Активізація національно-культурного життя після смерті Сталіна, поява руху шістдесятників налякали вище партійне керівництво. Тому Комітет державної безпеки (таємна поліція) працював над тим, щоби придушити дисидентський рух. Лише за період «хрущовської відлиги» — з 1954 до 1964 року, було заарештовано майже 800 людей за так звану «антирадянську діяльність».
А в 1965-му, з 24 серпня до 4 вересня в Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку, Феодосії кагебісти заарештували понад 20 представників української інтелігенції. Серед них – брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Святослав Караванський.
Святкування Різдва в домі Садовських. Стоять зліва направо: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь. Сидять – Стефанія Шабатура («циган»), Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко. Львів, 1 січня 1972 року. Фото: www.radiosvoboda.org
Історики підрахували, що українські правозахисники-дисиденти провели сукупно 550 років у радянських таборах, колоніях, в’язницях та на примусовому лікуванні у психіатричних лікарнях. Не всім вдалося дочекатися звільнення: у таборах загинули Василь Стус, Валерій Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин. Були і випадки самогубства: 25 травня 1972 року у Львові, напередодні чергового допиту в КДБ, наклав на себе руки видавець самвидаву інженер Мар'ян Гатала, а 9 березня 1979 року, напередодні неминучого арешту, таке ж вчинив і член Української Гельсінської групи Михайло Мельник. Такою була ціна за відстоювання прав людини та перемоги над комуністичним режимом.
Сьогодні День українського політв'язня стає приводом для згадки про українців, яких за їхні переконання утримує в заручниках російський путінстький режим.