1975 – народився Решат Аметов, кримськотатарський активіст, Герой України (посмертно)
1975, 24 січня в Узбекистані народився Решат Аметов – кримськотатарський активіст, перша жертва російської агресії в Криму в березні 2014 року, Герой України (посмертно).
Решат Аметов з дітьми незадовго до окупації Криму. Фото: ua.krymr.com
Дід Решата, Кадир Аметов, у часи Другої світової війни був радянським розвідником. Коли після важкого поранення його комісували, створив на півострові підпільну розвідувальну мережу, яка діяла в районі Севастополя, Сімферополя та Бахчисарая, передаючи в штаб фронту потрібну інформацію. Втім, це не врятувало його з родиною від насильницької депортації в травні 1944 року Самаркандську область Узбекистану.
Батько Решата, Мідат Аметов, свого часу був активним учасником кримськотатарського національного руху в Узбекистані. Він рано помер, тож мама Решата піднімала його з братом Рефатом та сестрою Айше самостійно.
Після повернення в Крим Решат отримав вищу освіту, закінчивши Національну академію природоохоронного та курортного будівництва в Сімферополі. Рано одружившись, змушений був утримувати родину, працюючи на будівництві та підробляючи таксистом на автомобілі, що дістався йому в спадок від батька.
Решат Аметов був дуже відповідальним батьком і чоловіком. Як згадують сусіди, він не цурався ніякої роботи, все в домі було зроблене його руками. Попри традиції, які турботу про дітей повністю кладуть на плечі жінки, завжди допомагав дружині доглядати за дітьми, яких в родині було троє.
«Решат також був дуже хорошим сім'янином. У них у родині була здорова дисципліна, вживання правильної їжі, зранку в їхньому будинку лунала класична музика, вони любили слухати Шопена, Баха, Моцарта. Решат читав праці Магатми Ганді. І всі ці цінності намагався прививати своїм дітям. Вони могли ходити в стоптаному взутті й доношувати речі одне одного, але ментальну та духовну їжу Решат своїм дітям намагався дати. Навіть доходило до того, що на нашій вулиці мами гуляли зі своїми дітьми і серед них зі своїми дітьми гуляв Решат», - згадувала сусідка Аметових, Лєране Хайбуллаєва.
На початках Решат Аметов не відзначався особливим активізмом. Але в 2012 році, працюючи водієм в юридичній фірмі, зацікавився законами і почав консультуватися з юристами з приводу відстоювання своїх прав. Коли місцева влада хотіла змусити його вступити в садовий кооператив, а за відмову відімкнула електроенергію, він оголосив голодування і з дітьми вийшов у центр Сімферополя на протест. Конфлікт вийшов на рівень тодішнього Голови Ради Міністрів АРК Анатолія Могильова і завершився перемогою Решата.
Це фото з акції протесту Решата Аметова було і на його аватарці у "Фейсбуці". Фото: ua.krymr.com
Пізніше він домігся, щоб вивіска на Перовській селищній раді Сімферопольського району була зроблена трьома мовами, з кримськотатарською включно, своїх дітей записав за кримськотатарськими традиціями, а в останні дні вимагав поновити в його паспорті запис, що він – кримський татарин.
«Він дуже гостро реагував на події на Кавказі, в Чечні, в Татарстані, башкирії, на репресії в Росії. Гостро переживав і події, які відбувалися в Криму, зокрема спроби під час президентства Віктора Януковича розколоти кримськотатарську спільноту. Він часто запитував себе і людей навколо: що треба зробити, щоб кримські татари об’єдналися і і дали відсіч репресіям? Він прекрасно розумів, з чим Росія прийде в Крим. Час від часу він заходив до мене, ми спілкувалися, дискутували. Він не робив собі кумира ні з кого: будь то президент чи лідер кримськотатарського народу, чи голова Меджлісу. Він відстоював свою власну точку зору, критикував усіх, хто, на його думку, заслуговував критики», - розповідає кримськотатарський активіст, голові ЦВК Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедляєв.
Підтримував події на Майдані в Києві, багато перепостів у «Фейсбуці» супроводжував фразою «ВЕЧНАЯ СЛАВА ГЕРОЯМ, павшим в борьбе с ряяяяяяяссссссссссссыыыыыыыыыыййййййййййййййййкый империей!!!». А 28 лютого, після того як російський спецназ під виглядом «зелених чоловічків» захопив приміщення Ради Міністрів АРК, написав на своїй сторінці (орфографія збережена): «Орентировочно на понедельник выду к совмину, стоячий протест. А вам СЛАБО???».
3 березня 2014 року він справді вийшов на головну площу Сімферополя на одиночний пікет. Стояв серед так званої «самооборони» та «зелених чоловічків» і намагався пояснити, що їхні дії незаконні. Доки до нього не підійшли двоє у камуфляжі в супроводі третього, в цивільному, взяли під руки і насильно посадили в автомобіль «Шевроле-Лачетті» і вивезли в невідомому напрямку. Живим Решата Аметова більше ніхто не бачив.
Його тіло з численними слідами катувань було знайдене 15 березня за 60 км від Сімферополя, біля села Земляничне Білогорського району АРК. Його голова була обмотана скотчем, на руках – сліди від наручників. Причиною смерті стала проникаюча рана лівого ока, отримана в результаті вогнепального поранення. «Тіло Решата було понівечене безліччю ножових поранень, в нього були поламані ребра, розтулений рот, у нього були виколоті очі. Його тіло було страшенно деформоване, лікарям довелося збирати його, як конструктор», - описувала побачене Лєране Хайбуллаєва.
Останні слова героя в соцмережах невідомий залишив на його могилі. Фото: Фото: ua.krymr.com
18 березня 2014 року біля двох тисяч кримських татар прийшли провести Решата Аметова в останню дорогу на кладовище «Абдал». Кримінальна справа щодо вбивства активіста досі не розслідувана.
У листопаді 2015 року Решата Аметова нагородили відзнакою «Народний Герой України» (посмертно). У травні 2017 його було удостоєно звання «Герой України» (посмертно).