1993 – народився Андрій Горбань, учасник російсько-української війни, Народний Герой України (посмертно).
1993, 24 січня в селі Миколаївка Казанківського району на Миколаївщині народився Андрій Горбань – учасник російсько-української війни, командир відділення 79-ї аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, один із захисників Донецького аеропорту, Народний Герой України (посмертно).
Рано втратив батька. Виховувала Андрія та його старшого брата мама, вчителька української мови та літератури.
У 2010 році закінчив загальноосвітню школу села Миколаївка. Був активним учасником художньої самодіяльності, читав гуморески Павла Глазового. Іншим його захопленням був спорт – в усіх командних змаганнях він був основним домінуючим гравцем, фізоргом класу, головою фізкультурно-спортивного клубу «Гарт», який на громадських засадах діяв у школі. Мріяв стати вчителем фізкультури, тому після закінчення школи обрав факультет фізичного виховання Миколаївського національного державного університету імені В.О.Сухомлинського.
У 2012-2013 роках проходив строкову військову службу в 79-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв), після завершення якої вирішив лишитися і підписав контракт, отримавши посаду командира відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади.
Андрій Горбань (ліворуч) під час служби. Фото: ukraine-memorial.org
З початком російсько-української війни пройшов практично усі «гарячі точки» 2014 року: Чонгар, Маринівку, Саур-Могилу, Іловайський котел, Піски, Донецький аеропорт. І скрізь був попереду. «З ним було легко дружити і жити. Але при такому легкому характері він завжди тримав слово – сказав, значить, зробить, які б обставини не виникли. Він мене багато разів рятував по службі і по життю», - згадував його побратим Петро.
В Донецькому аеропорту Андрій Горбаль провів останні два місяці. В листопаді 2014 го під час короткої відпустки привіз в рідну школу прапор із підписами захисників ДАПу. В наступний приїзд планував освідчитися своїй дівчині Каті, з якою познайомився іще в інституті.
28 листопада 2014 року троє десантників, серед яких був Андрій Горбань, пробралися на прострілюваний терористами дах старого терміналу ДАП і встановили там Державний Прапор України. ««Ополченці» як здуріли. Коли побачили, вистріляли по ньому триденну норму боєприпасів. Було чути навіть постріли з ПМ. Не застосовували лишень авіацію. Встояв. Ріже їм очі наш Прапор», - писав того дня в щоденнику один із захисників аеропорту Олександр Василенко.
А наступного дня стався один із найбільш масованих штурмів, влаштованих бойовиками і російським спецназом в аеропорту міста Донецьк. Молодший сержант Горбань прикривав найнебезпечніший напрямок та півгодини стримував противника. Під час бою військовослужбовець отримав два кульові поранення. Практично відразу після цього по позиції вдарив гранатометник і пораненого бійця вибухом скинуло з третього поверху на другий. Але він був ще живий, Андрію надали першу медичну допомогу та евакуювали до лікарні.
Андрій Горбань з Прапором України та стягом 79-ї ОАЕМБр. Фото: ukraine-memorial.org
На жаль, серце бійця не витримало – наступного дня, 30 листопада під час операції Андрій Горбань помер.
«Це сміливець, яких мало навіть у Донецькому аеропорту, смерті він справді не боявся. Може бути, тому що в свої 21 він витримав стільки, скільки інший і за все життя не побачить», – згадували побратими Героя. На його сторінці в соцмережі лишився статус: «Пацани, я вас не забуду».
Посмертно «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» у грудні 2014 року Андрій Горбань був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня і отримав звання сержанта, а в листопаді 2019 – орденом «За мужність» ІІ ступеня. Також у 2016 році Андрій Горбань був удостоєний відзнаки «Народний Герой України».