1991 – народився Євген Зеленський, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
1991, 28 січня у німецькому місті Потсдам в родині офіцера спецназу народився Євген Зеленський – учасник російсько-української війни, старший лейтенант, командир групи спецпризначення роти спецпризначення 8-го окремого полку спецпризначення Головного управління розвідки МОУ, Герой України (посмертно).
Навчався в загальноосвітній школі № 3 міста Бровари Київської області, пізніше переїхав у Київ і закінчив спеціалізовану школу № 148 імені Івана Багряного з поглибленим вивченням української мови та літератури. Втім, свою долю вирішив пов’язати із військом за прикладом батька – полковника спецназу, військового розвідника з великим бойовим досвідом.
Обрав факультет аеромобільних військ та розвідки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Поступати до Львова поїхав сам. У 2012 році закінчив Академію за спеціальністю «Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення».
Ще під час навчання в Академії став командиром навчальної групи, до обов’язків якого входило виховання особового складу, навчання, забезпечення дисципліни. Як згадували викладачі, перед випуском він особисто контролював, як підлеглі складають іспити, допомагав, усіляко підтримував одногрупників.
Згадували і випадок, коли вирішили перевірити курсантів на силу духу і після нічних занять на полігоні, коли хлопці пройшли з 20 кілометрів, їм сказали, що це не рахується і завтра вони мають бігти марш-кидок на 10 км. Вранці, коли курсанти разом із Євгеном вийшли на старт, їм дали команду «Відбій» і сказали, що їх звільняють від цього випробування. Але вся група заявила, що буде бігти. І вони тоді прийшли третіми з усього факультету.
Євген Зеленський під час навчання в Академії сухопутних військ. Фото: memorybook.org.ua
Після закінчення Академії отримав право як один з найкращих випускників самостійно обирати місце служби. Попросився до 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ України (місто Хмельницький), де колись проходив свою службу його батько. Був призначений командиром спеціальної групи.
Величезну увагу приділяв бойовій і фізичній підготовці, проходив два періоди навчання в рік – зимовий і літній, марш-кидки, стрибки з парашутом – у різних погодних умовах, вдень і вночі, з гелікоптера і літака, загалом здійснив близько 40 стрибків.
Однополчани згадують, що Євген був звичайного росту, але «потужний, як танк», справжній боєць, багатир, якого куля чи осколок могли не взяти.
З початком російсько-української війни Євген ще в березні 2014 року з групою вирушив на схід для прикриття державного кордону для запобігання проникненню ворожих розвідувально-диверсійних груп на нашу та надання допомоги прикордонникам. З перших днів брав участь в бойових діях, був у найгарячіших точках.
17 червня 2014 року в боях за місто Щастя на Луганщині прийшла інформація, що група бійців батальйону «Айдар» потрапила в оточення. Вони звернулися за допомогою до інших бригад, але ті не змогли до них прорватися. Тоді на допомогу пішла група Євгена, якій вдалося витягти айдарівців і вивезти їх до своїх. Але під час відходу в БТР-80, з броні якого Євгеній прикривав своїх хлопців вогнем з автомата, влучив постріл з гранатомета. Бойові товариші й сьогодні вважають, що їхній командир врятував їм життя, прийнявши на себе постріл з РПГ. Попри страшне поранення, командир тримався до останнього.
«Коли в людини відбувається великий викид адреналіну, вона може навіть не помітити, що поранена. Так було і з Євгенієм, його повезли в госпіталь тоді, коли він вже почав заговорюватися. Осколками сильно поранило голову», – згадував батько Героя, Олександр Зеленський.
Сім днів лікарі Головного військового клінічного госпіталю в Києві змагалися за життя Євгена, але були безсилі – 24 червня 2014 року серце бійця зупинилося. Йому було 23 роки.
Меморіальна дошка на фасаді будинку в Києві, де жив Євген Зеленський. Фото: memorybook.org.ua
За героїзм і самопожертву, виявлені у захисті територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі старшому лейтенанту Євгенію Олександровичу Зеленському в 2014 році посмертно присвоєно звання Герой України.
Меморіальні дошки Герою відкриті в Києві на фасаді будинку по вулиці Трутенка, 3-г, де проживав Євген Зеленський, та на фасаді спеціалізованої школи № 148 імені Івана Багряного, де він навчався. У Броварах ім’я Євгена Зеленського носить одна з вулиць міста.