1872 - народився Гліб Котельников, винахідник ранцевого парашута

1872, 30 січня в Сенкт-Петербурзі в родині викладача математики та механіки, автора популярних шкільних підручників з елементарної механіки народився Гліб Котельников, конструктор-винахідник, творець першого в світі авіаційного ранцевого парашута.

Гліб Котельников. Фото: p-space.narod.ru

Батьки Котельникова були родом з Полтави, де після закінчення Харківського університету оселився дід винахідника Григорій Котельников, який працював викладачем в Інституті шляхетних панянок та в Петровському кадетському корпусі. Батько Гліба Котельникова, Євген Григорович, теж був випускником Харківського університету і захоплювався винахідництвом, хоча і працював акцизним чиновником у Полтавській губернії. Мати винахідника, Катерина Іванівна, — донька полтавського художника, викладача Петровського кадетського корпусу Івана Зайцева.

Сам Гліб у дитинстві жив у Херсоні, Мінську, Вільно та Житомирі, згодом закінчив Полтавську першу чоловічу гімназію. Батьки Котельникова любили театр, живопис і музику, часто влаштовували в домі любительські спектаклі. Гліб з дитинства грав на скрипці, любив співати, а також майструвати різні іграшки та моделі і навіть самотужки зробив фотокамеру. Мріяв вступити до технологічного інституту або консерваторії, але після смерті батька реальною була тільки військова кар'єра.

Гліб стає вільнонайманим 33-го Єлецького полку, згодом екстерном закінчує Петровський кадетський корпус та вступає до Київського військового училища. Втім, у військовій службі він розчаровується, тож, відслуживши обов’язкові три роки, у званні підпоручика артилерії виходить у відставку, повертається до Полтави, де вступає на службу акцизним чиновником. До такого рішення його спонукало те, що при акцизній службі одночасно з введенням винної монополії було засноване кураторство про народну тверезість, яке організувало народні читання, відкривало читальні, народні театри. Тож Котельников із задоволенням бере участь у самодіяльних театральних виставах, грає в трупі «Народної аудиторії імені М. В. Гоголя».

Одружившись із донькою відомого полтавського художника Василя Волкова Юлією, опинився в епіцентрі діяльності полтавської мистецької і наукової еліти. У колі спілкування родини Котельникових були Леонід Позен – скульптор, автор пам’ятника зачинателю української літературної мови Івану Котляревському в Полтаві,  відомі художники Микола Ярошенко і Григорій та Іван М'ясоєдови, хірург Микола Скліфосовський та інші. Юлія Волкова також була талановитою художницею, її роботи нині зберігаються в Третьяковській галереї в Москві. Гліб Котельников теж мав талант: писав п'єси, ставив спектаклі, а його романси користувалися популярністю в сучасників.

Гліб Котельніков та Юлія Волкова. Фото: polit.ru

На початку 1900-х років Котельникова переводять по службі на Дон, потім у Сочі. Любов до театру та бажання стати професійним актором змусило Котельникова залишити службу і виїхати до Петербурга, де він грав у театрі Народного будинку і мав успіх у глядачів (псевдонім Глєбов-Котельников).

Водночас він чимало уваги приділяє техніці та винахідництву, пропонуючи  багато оригінальних ідей у різних галузях: конструкцію автомобільної свічки, пристрій для запуску автомобільних двигунів, низку пристроїв для трамваїв, декілька поштових машин-напівавтоматів тощо. Проте головним його досягненням вважається створення першого у світі авіаційного ранцевого парашута.

До цієї ідеї Котельникова підштовхнула трагедія, що сталася у вересні 1910 року на першому Всеросійському святі повітроплавання в Петербурзі. Тоді він став свідком, як на висоті 400 метрів із кабіни випав і розбився перший авіатор українського походження, один із засновників Революційної української партії (РУП), соратник Симона Петлюри Левко Мацієвич. Беззахисність пілотів в аварійних ситуаціях наштовхнула Котельникова на думку створити апарат для врятування льотчиків.

Спочатку він за різноманітними кресленнями виготовляв моделі рятувальних засобів, скидаючи із повітряних зміїв або з дахів будинків манекени вагою до 80 кг.. В ході випробувань він дійшов важливого висновку: льотчик повинен мати при собі легкий і міцний парашут – зовсім невеличкий у складеному стані. Одного дня Котельников випадково побачив, як у театрі дама дістає з маленької сумочки велику шовкову шаль, і це підказало йому: тонкий шовк – найкращий матеріал для парашута, що складається.

Творчий пошук увінчався успіхом: 27 жовтня 1911 року винахідник подав заявку і отримав охоронне свідоцтво за № 50103 на «рятувальний ранець для авіаторів з автоматичним викидним парашутом», підтверджене французьким патентом № 438612. Виглядав він як грубий алюмінієвий ранець, що постійно перебував з пілотом. Проведені в червні 1912 року випробування дали чудові результати. Парашут називали «рятувальний ранцевий парашут Котельникова, модель перша».

Гліб Котельников зі своїм винаходом. Фото: esu.com.ua

З початком Першої світової війни інтерес до ранцевих парашутів з'явився, але не надовго: у Російській імперії  до 1916 року військові авіатори парашутом майже не користувалися. За словами Великого Князя Олександра Михайловича, льотчик, який має парашут, у випадку найменшої загрози покине борт літака, а тому це шкідливий винахід, бо "літаки купуються за кордоном, тому їх треба берегти, а людей ми знайдемо, не тих, так інших".

Тим часом, український винахідник продовжував працювати над удосконаленням своєї конструкції, запропонувавши нові моделі: з напівм’яким ранцем, м’який ранцевий, прототип сучасних, для ван­тажів вагою до 300 кг та ін. У 1926 році Котельников подарував СРСР всі свої парашутні патенти, відмовившись від винагороди. Власником винаходів Котельникова стала держава, яка довгі роки замовчувала видатні заслуги конструктора. 1929 року Котельников написав книгу «Історія одного винаходу. Російський парашут».

Під час Другої світової війни Котельников опинився в оточеному Ленінграді. У вкрай важкому стані його евакуювали в Москву після першої блокадної зими. Помер 22 листопада 1944 року в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Меморіальна дошка на будинку, де жив Котелников. Фото: uk.wikipedia.org

Останнім часом українські діячі все більше повертаються в нашу історію. У Полтаві на будинку по вулиці Соборності, де свого часу розташовувалося Акцизне управління і квартира Котельникова, на честь конструктора-винахідника у 2014 році встановлено меморіальну дошку з погрудним рельєфним зображенням.