1973 – народився Олег Коваль, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)
1973, 30 січня в смт Лисянка на Черкащині народився учасник російсько-української війни, старший лейтенант Збройних сил України, заступник командира батареї по роботі з особовим складом 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід» Олег Миколайович Коваль. нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Навчався в Лисянській середній школі №2. Після її закінчення в 1990 році вступив до вищого військово-інженерного училища в Нижньому Новгороді (тоді це місто називалося Горький). З розпадом Радянського Союзу у серпні 1992-го перевівся до Сімферопольського вищого військово-будівельного училища, яке закінчив у червні 1994 року і здобув спеціальність «інженер з будівництва і експлуатації будівель і споруд» та звання лейтенант.
Служив на Закарпатті, у Чопі у військовій частині А-0474 на посаді заступника командира роти з виховної роботи. У 2004 році перейшов на цивільну службу – був призначений начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, заступником головного архітектора Чопської міської ради. А в 2010-му став начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородського району.
На Закарпатті Олега Коваля запам'ятали як небайдужу і відповідальну людину. Фото:uzhgorod.in
Коли почалися бойові дії на Донбасі, добровольцем повернувся до лав ЗСУ і після військових навчань був зарахований до складу 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід». Виконував обов’язки заступника командира батареї по роботі з особовим складом. Брав участь у бойових операціях в районі Дебальцева в найгарячішій фазі.
«Найважчими в Дебальцевому були останні два місяці, які ми там були. Не було можливості елементарно піти набрати води, піти за продуктами, відвезти боєприпаси чи випрати форму через періодичні обстріли. Страшно було, скажу чесно», - згадує ті дні боєць 128-ої ОГШБр Іван Лешко.
15 лютого 2015 року, згідно Мінських домовленостей-ІІ, мало бути припинення вогню з обох сторін і відведення важкої артилерії. Однак, 16 лютого російсько-окупаційні війська обстріляли базовий табір 128-ої бригади мінометами та реактивними системами залпового вогню «Град». Один із снарядів вибухнув біля Олега Коваля.
Меморіальна дошка на фасаді Лисянської школи №2. Фото: memorybook.org.ua
Похований у рідній Лисянці. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Ім’я Олега Коваля разом з іменами інших закарпатців, що загинули в боях під Дебальцевим, увічнено на монументі, відкритому в Ужгороді на площі, яка нині носить ім’я іще одного героя російсько-української війни, командира розвідувального підрозділу 128-ої гірсько-піхотної бригади, майора Віталія Постолакі. На фасаді Лисянської ЗОШ №2 відкрито меморіальну дошку.