1978 - народився Олексій Потапенко, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
1978, 31 січня – у місті Чорнобилі Київської області народився Олексій Потапенко – прапорщик, старший бортовий механік, 15-ї окремої бригади транспортної авіації, ескадрильї «Блакитна стежа», учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Після аварії на Чорнобильській АЕС переселився з родиною в смт Макарів на Київщині. Закінчив Макарівську середню школу. Його покликанням стало небо. Одружився, мешкав із сім'єю у військовому гуртожитку в Борисполі, будував будинок у Макарові. Захоплювався риболовлею.
Із 2004 року Олексій Потапенко працював старшим бортовим механіком авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа», 15-та окрема бригада транспортної авіації Повітряних Сил ЗСУ. Працював за програмою міжнародного співробітництва «Відкрите небо», брав участь в обльотах повітряного простору інших країн.
Коли навесні 2014 року почалися бойові дії на сході України, прапорщик Олексій Потапенко опинився в зоні бойових дій. Як бортовий механік у складі екіпажу літака Ан-30Б (борт № 80) на чолі з командиром літака підполковником Костянтином Могилком він здійснював розвідувальні польоти, проводячи аерофотозйомки. Літак двічі ставав мішенню терористів, але льотчикам щастило неушкодженими повернутися на базу.
Олексій Потапенко із сином. Фото: memorybook.org.ua
6 червня 2014 року літак Ан-30Б саме здійснював таку аерофотозйомку над окупованим бойовиками Гіркіна Слов'янськом на висоті 4050 метрів, що видавалося безпечним. Ніхто не знав, що в розпорядженні бойовиків з’явилося новітнє російське озброєння – ПЗРК «Верба». В той день люди бачили, як бойовики зайшли з «трубою» у під’їзд однієї із багатоповерхівок Слов’янська, а через деякий час із даху в небо полетіла ракета.
Ракета потрапила в правий двигун, почалася пожежа і літак почав різко втрачати висоту, падаючи на житлові квартали міста. Усвідомлюючи смертельну небезпеку, яка зависла над Слов’янськом, військові льотчики зробили все, щоб відвести ушкоджений літак і не допустити жертв серед мирного населення.
Олексій Потапенко в літаку біля Слов'янська. Фото: memorybook.org.ua
З восьми членів екіпажу врятувалися тільки троє. Один з них пізніше розповів, що оператор фотозйомки Сергій Камінський загинув одразу від вибуху. Його тіло за наказом викинули з літака на парашуті. «Двох інших, молодших за віком членів екіпажу вдягали та викидали бортмеханік Павло Дришлюк, та механік Олексій Потапенко. Швидкість падіння була дуже велика, і товаришів їм приходилося буквально відривати і відштовхувати від літака… самим вже не було часу вдягати парашут… Та й в планах цього не було — рятували втрьох літак… і посадили б його, але на висоті декілька десятків метрів перегоріло і відпало крило», - писав пізніше Володимир Жарко. Вискочити встиг і радист Павло Момот, але надто близько від землі – він впав в озеро, заплутався в стропах і потонув.
Прапорщика Олексія Потапенка поховали 11 червня на кладовищі с. Фасівочка Макарівської селищної ради. Залишились батьки Ніна Антонівна та Володимир Михайлович, два брата Володимир та Андрій, дружина Оксана Василівна та 11-річний син Олександр.
Посмертно Олексію Потапенку було присвоєно звання старшого прапорщика та нагороджено його орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Його іменем названо вулиці в Борисполі та Макарові. На фасаді Макарівської районної гімназії відкрита меморіальна дошка.
Меморіальний комплекс «Скорботний Янгол» на місці падіння літака. Фото: 6262.com.ua
5 червня 2016 року неподалік села Пришиб Слов’янського району Донецької області на місці загибелі екіпажу літака Ан-30Б був відкритий меморіальний комплекс «Скорботний Янгол».