1902 - народився Іван Богун, військовик Армії УНР

1902, 5 січня - в селі Білоусівка Лохвицького повіту на Полтавщині народився Іван Оникійович Богун, військовик Армії УНР.
За родинною легендою, рід походив від видатного козацького полковника Івана Богуна. Батько — потомствений козак (з родини виборних козаків), український військовий та громадсько-політичний діяч, адміністративний старшина Армії УНР Оникій Тимофійович Богун. 

 Іван Оникійович Богун. Художник Артур Орльонов. Фото wikipedia.org  

Ще малим Іван із мамою співав у церковному хорі Чорнух. 22 лютого 1918 року вступив добровільним козаком в 2-й Запорізький Республіканський курінь Армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана. У грудні того ж року, 16-річним, був призначений Болбочаном полковим писарем 1-го Республіканського полку. 
З 27 на 28 березня 1919 року в селі Колодіївці на Вінниччині, неподалік від станції Вапнярка, штаб полку захопили російсько-більшовицькі війська. У полон потрапила більшість особового складу полку, зокрема й Іван Богун, але у травні 1919-го його звільнили як неповнолітнього. 

Від 1932 по 1934 працював на Харківському тракторному заводі. Восени 1934-го повернувся до Чорнух та працював у місцевому радгоспі: спочатку звичайним робітником, а згодом – бригадиром рільничої бригади. 
У 1937-му році був заарештований за те, що у середині 20-х одержав листа з-за кордону від свого батька, колишнього старшини Армії УНР, який перебував у таборі інтернованих. Засуджений харківською «трійкою» на 10 років сталінських таборів. З вересня 1937 року до вересня 1947 року відбував покарання в таборах ГУЛАГу. Потім відбув на проживання в радгосп МВС Мухінського району Кіровської області (нині — Зуївський район, РФ). З березня 1960 року — робітник заводу ковкого чавуну міста Харцизьк (нині Донеччина). 

1 грудня 1960 році постановою Полтавського обласного суду  реабілітований. 
Помер 19 січня 1974 року, похований у місті Харцизьк Донецької області.