1914 – народився Іван Рогач, журналіст, член проводу ОУН

1914, 29 травня в селищі Великий Березний (нині Ужгородський район Закарпатської області) в селянській родині народився Іван Рогач – журналіст, активний учасник подій на Закарпатті 1930-х рр., Член Головної Команди і військовий писар «Карпатської Січі», секретар Президента Карпатської України Августина Волошина, член проводу ОУН, головний редактор газети «Українське слово».

Іван Рогач. 1941 р. Фото:uk.wikipedia.org

Батько Івана мав два класи, але добре знав англійську, угорську, чеську та словацьку мови. Тричі їздив до Америки на заробітки, щоб купити землі і прогодувати родину. Мама була дочкою Великоберезнянського старости, розуміла важливість освіти, тому не шкодувала грошей на освіту семи своїх дітей.

Іван закінчив Мукачівську торговельну академію, деякий час вчителював на Закарпатті. Під час навчання долучився до «Пласту», який тоді активно розвивався в Галичині та на Закарпатті. Пізніше вступив до Греко-католицької богословської академії у Львові, навчався в Пряшеві та Оломоуці. Під час навчання в Чехословаччині мав можливість отримувати стипендію, якщо б написав листа-прохання про визнання його чеської чи словацької національності. Але Іван Рогач відмовився, заявивши, що «я ніякий не чех, не словак, не русин, я був українцем, є ним і буду завжди».

Мав стати священником, але обрав шлях політичної боротьби, адже якраз у той час розпочалися активні процеси відстоювання політичної автономії Карпатської України та створення Української Держави. У 1934 році Рогач вступив до Організації Українських Націоналістів.

Він був прекрасним оратором. 17 жовтня 1937 року він вів Усепросвітянський з’їзд і, незважаючи на присутність чеської поліції, так запалив понад 30 тисяч учасників з’їзду, що всі вони присяглися на вірність українському народові в боротьбі за Українську державу.

У вересні 1938 року Рогач увійшов до Президії  Політичного Конгресу, який  скликала Перша Центральна Руська (Українська) Народна Рада. Головою Ради став отець Августин Волошин, а Іван Рогач – організаційним референтом новоствореної напівмілітарної формації «Українська Національна Оборона». Пізніше УНО перетворилася в Організацію Національної Оборони «Карпатська Січ», а Іван Рогач став Генеральним писарем та начальником секретаріату.

Паралельно Іван видає і редагує щоденну газету «Нова Свобода», на сторінках якої закликає до створення єдиного національного українського фронту. Тісно співпрацює з відомим громадським діячем і визнаним  лідером українців Закарпаття о. Августином  Волошиним. У жовтні 1938 року, коли о. Волошин очолює уряд Карпатської України, Іван Рогач стає його секретарем. Також він разом із Степаном Росохою стає безпосереднім зв’язковим поміж членами Проводу Українських Націоналістів, який очолював Олег Ольжич, та урядом Карпатської України.

о. Августин Волошин та Іван Рогач біля будинку уряду в м. Хуст. 1938 р. Фото: goloskarpat.info

Після поразки Карпатської України в боях з угорськими окупантами Іван Рогач змушений був переїхати до Пряшівщини в Словаччині. Він пробує там видавати часопис для селянства, але місцева влада не дає дозволу, а згодом і відмовляє в праві перебування в Словаччині. Іван повертається до Львова, де короткий час очолює комітет допомоги українцям, які повертаються з еміграції.

У 1941 році разом з молодшою сестрою Ганною приєднався до першої Похідної групи ОУН та вирушив до Києва. Тут він став головним редактором газети «Українське слово», яка виходила спочатку в Житомирі, а потім – у столиці. Газета мала велику популярність – один з найбільших її накладів становив 60 000 примірників. У газеті друкувалися матеріали Олега Штуля-Ждановича, Олени Теліги, Уласа Самчука, Юрія Шевельова, твори репресованих українських письменників. Газета мала додатки: «Література і мистецтво» під редакцією Михайла Ситника та «Літаври» під редакцією Олени Теліги. Також Рогач увійшов до числа засновників товариства «Українське видавництво».

Але самостійна українська держава не входило у плани нацистських окупантів. Вже на початку грудня 1941 року в Житомирі гестапо розстріляло учасників відзначення 20-ї річниці трагедії Базару і серед них референта обласної екзекутиви ОУН Марчука. В середині грудня почалися арешти українських націоналістів у Києві.

За спогадами очевидців, коли Рогачу повідомили, що його шукають німці і запропонували залишити театр, де українські націоналісти проводили зібрання, через чорний хід та емігрувати за кордон, він відмовився: «Я увійшов сюди центральним ходом, туди і вийду».

12 грудня редакцію «Українського слова» у повному складі було заарештовано. Пізніше їх відпустили, але в січні 1942 року схопили повторно. 18 лютого після жорстоких катувань Івана Рогача разом із сестрою Ганною, а також Олену Телігу, її чоловіка Михайла Телігу та інших діячів ОУН нацисти розстріляли в Бабиному Яру.

З 2017 року в Києві є вулиця Івана Рогача.

Також вулиця його імені є в Хусті на Закарпатті.