1925 – народився Ігор Юхновський, політик, Герой України

1925, 1 вересня у селі Княгинин (нині Рівненщина) в селянській родині народився Ігор Юхновський – видатний український громадсько-політичний та науковий діяч, співавтор Декларації про державний суверенітет України, народний депутат І–IV скликань Верховної Ради України, перший очільник Українського інституту національної пам’яті та Герой України.

Ігор Юхновський - очільник Українського інституту національної пам'яті. Фото з особистого архіву Ярослава файзуліна

Дитинство та юність Юхновського припали на період, коли ця територія почергово перебувала під контролем Польщі, СРСР, Третього Райху та знову СРСР. Однокласників Юхновського стратили під час приходу «перших совітів». Сам Ігор Рафаїлович став свідком злочинів Голокосту, який здійснювали нацисти. Через війну, Юхновський так і не завершив школу. 

Після вигнання нацистів з Рівненщини, Ігор Юхновський разом з братом добровольцем йде радянську армію. Воював у складі 201 батальйону резерву військовим сапером-мінером. Брав участь у битві за Львів. Завершив війну в Австрії. За іншими даними у Польщі. «Ми так зненавиділи німців, що коли прийшли радянські війська в 44-му році, я одразу пішов добровольцем. Хоч мама старалась мене втримати і пекла такі смачні коржики!» – згадував Ігор Рафаїлович.

Юхновський зміг вступив на фізичний факультет Львівського університету. На вступних іспитах російську за нього складав брат, а він за брата – математику.  «Я й досі безграмотний. Коли мені доводиться писати якийсь твір, то помилки мені вибачають. Вважають, що я як академік маю на помилки право», – розповідав академік. 

Однак, в університеті він надолужив все навчання. На четвертому курсі на нього вплинула монографія академіка Миколи Боголюбова, після якої він обрав напрям досліджень статистичної фізики. 

У 1954 році Ігор Юхновський став кандидатом фізико-математичних наук, а у 1965 захистив докторський ступінь з фізики. З 1969 року Юхновський працював у львівському Відділі статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР. 

Саме в цей час він створив Львівську наукову школу статистичної фізики, яка займалась  розвитком теорії рідин та розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Зокрема, Юхновський та його учні досліджували проблеми безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС. Серед учнів Ігоря Рафаїловича було багато видатних науковців, зокрема міністр освіти та науки Іван Вакарчук та відомий фізик Марк Рувінський. 

Попри те, що Ігор Рафаїлович був членом КПРС та номенклатурної академічної еліти того часу, наприкінці в 1980-х років він активно включається у діяльність організації «Меморіал». Займався пошуком документальних підтверджень репресій і сталінського терору і влаштовував виставку цих матеріалів у львівському музеї «Арсенал». Також домігся дозволу на відновлення комплексу могил січових стрільців на Янівському цвинтарі, підтримував новостворене Товариство захисту української мови. У радянський час принципово викладав українською. 

У 1988 році на 19-й конференції КПРС заявив, що Радянський Союз повинен розвалитись за законами термодинаміки, тому що ізольована система призводить до хаосу.  У 1989 році відмовився брати участь у виборах до Верховної Ради СРСР, щоб обиратись до Верховної Ради УРСР у 1990 році. Для нього принциповим було брати участь у процесах створення української державності. Очолював демократичний блок «Народна Рада», який був в опозиції до комуністичної більшості. Тоді соратниками Юхновського були такі відомі дисиденти, як Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, брати Горині, Степан Хмара. 

Ігор Юхновський в залі Верховної Ради. Фото - Укрінформ

Ігор Юхновський був ініціатором проведення референдуму про Незалежність України. Ідея про те, що Незалежність має бути підкріплена саме всезагальним референдумом полягала в тому, що його рішення, на відміну від звичайної постанови Верховної Ради, не можна було б скасувати рішенням комуністичної більшості. Саме Юхновський переконав 30 комуністів, які долучились до ухвалення рішення про проведення референдуму. «Народ України має воскреснути від тремтіння страху. Усі люди України мають стати розкутими і цілеспрямованими», – заявляв тоді з трибуни ВР Юхновський. 

На виборах 1 грудня 1991 року балотувався кандидатом у Президенти України. Посів тоді 5-те місце, набравши 554 719 голосів (1,74%).

У червні 2006 року Ігор Юхновський став першим очільником Українського інституту національної пам’яті. Одне з найбільших досягнень Ігоря Рафаїловича на цій посаді – це виведення теми Голодомору на національний рівень. Зокрема, завдяки зусиллям Ігоря Юхновського парламент прийняв закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні» і у Києві був споруджений Меморіал жертв Голодомору. Як фронтовик Другої світової, активно виступав за примирення між колишніми червоноармійцями та вояками УПА. 

У 2011 році заявив, що «комунізм завдав Україні не меншої шкоди, аніж фашизм». Вважав заборону компартії одним з головним здобутків Революції гідності. Юхновський зробив великий внесок у реалізацію проєкту із оприлюднення поіменних списків жертв Голодомору-геноциду по областям.

Після приходу до влади Януковича, Ігор Юхновський став одним із засновників ініціативи Першого грудня, однак відійшов від активного громадського-політичного життя. До останніх років життя займався інтелектуальною роботою, зокрема фізикою, працюючи над формулою зародження краплі води, а також підготовкою пропозицій до оновлення Конституції України.

Помер 26 березня 2024 року у віці 98 років у Львові. Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.