1894 – народився Олександр Довженко, кінорежисер

1894, 10 вересня у селі Сосниця на Чернігівщині, у селянській родині народився Олександр Довженко – видатний український кінематографіст, один з «батьків» українського кіно.

Олександр Довженко - студент Глухівського вчительського інституту. 1911 рік. Фото: uk.wikipedia.org

Рід Довженків мав давнє чумацьке коріння. Родина була незаможною та багатодітною. Однак більшість з 14 дітей померла у юному віці, тому своє дитинство Довженко описував «повним плачу та похорону». До поважного віку дожили тільки він і сестра Поліна.

У 1911 році Олександр вступив у Глухівський вчительський інститут, в якому з його слів, готували «вчителів-обрусителів». У 1914 направляється у Хорошівське вище початкове училище на Житомирщині, де через брак кадрів, викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання. «Загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання», – згадував Довженко. 

У 1917 році Довженко активно підтримує революційний рух та перебирається у Київ. Тут він навчався у Київському комерційному інституті та Академії мистецтв (жодного закладу не закінчив). Був відкритим критиком режиму гетьманату Павла Скоропадського. У 1918 році йде добровольцем в 3-й сердюцький полк Армії УНР. Брав участь в придушення більшовицького повстання на заводі «Арсенал».

У 1919 році в Житомирі затриманий чекістами. Однак від страти його врятував письменник та член «боротьбистської партії» Василь Еллан-Блакитний. Певний час викладав історію та географію у школі червоних старшин. На початку 1920-х працював у радянських диппредставництвах у Польщі та Німеччині. 

У 1922-23 роках Олександр Довженко вивчав образотворче мистецтво у приватній мистецькій школі професора-експресіоніста Віллі Гекеля. Влітку 1923 року повертається до Харкова, де почав розвивати кар’єру художника-графіка. Був відомим харківським карикатуристом та ілюстратором. Співпрацював з мистецько-літературним об’єднанням «Гарт», а після його розформування, став співзасновником ВАПЛІТЕ разом з такими митцями, як Микола Хвильовий, Аркадій Любченко, Микола Яловий тощо. 

Олександр Довженко, Кость Гордієнко, Микола Хвильовий в редакції журналу «Всесвіт». Харків. 1925 рік.  Фото: uk.wikipedia.org

У 1926 році Довженко перебирається в Одесу, де починає працювати на місцевій кіностудії Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) над скетч-комедію «Вася-реформатор» з оператором Йозефом Роною. Однак першим дебютним фільмом стала комедія «Ягідка кохання». Того ж року виходить його шпигунський фільм «Сумка дипкур’єра». 

На межі 1929-30 років Олександр Довженко знімає три фільми – «Звенигора», «Арсенал» та «Земля», які принесли йому славу світового кінематографіста. 

У фільмі «Звенигора» Довженко через пригодницьку призму пошуку скарбів розповідає історію українського народу, починаючи зі скіфів і завершуючи подіями Української Революції. 

А у стрічці «Арсенал» Довженко робить першу ідеологічну поступку. Бувши учасником придушення більшовицького заколоту на заводі «Арсенал», він знімає глорифікаційне кіно про більшовиків-заколотників. 

В кіно «Земля» Довженко показує, що колективізація села неодмінно призводить до конфлікту людини та природи. 

Попри те, що Довженко став всесвітньо відомим режисером, радянська пропаганда клеймила його буржуазним націоналістом. Щоб уникнути репресій 1930-х років, Довженко перебирається в Москву, де його бере під свою «опіку» Сталін. 

В обмін на порятунок, Довженко знімає відверто пропагандистські стрічки: «Щорс» – байопік про відомого більшовицького командира, а також «Аероград» та «Іван». Також Довженко знімав пропагандистські документальні стрічки про окупацію радянськими військами Галичини та Буковини. 

Олександр Довженко на зйомках фільму «Іван».  1932 рік. Фото: uk.wikipedia.org

З початком німецько-радянської війни, Олександр Довженко став одним з воєнних документалістів, знімаючи стрічки «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на Правобережжі». Саме Довженко ініціював створення радянського ордену Богдана Хмельницького. 

У 1943 році Довженко написав сценарій до фільму «Україна в огні», який правдиво висвітлював події початку німецько-радянської війни. Сценарій розкритикувало вище партійне керівництво та особисто Сталін. Довженко був дивом не засуджений чи страчений. Однак він назавжди потрапив в опалу до радянського керівництва. 

Після Другої світової, Олександр Довженко потрапив до «вавилонського полону». Його не репресували та не відправляли в табори. Однак йому не давали знімати кіно. Довженко виношував низку творчих планів, як то фільм про відкриття Антарктиди та будівництво Каховської ГЕС.

У післявоєнні роки він створив унікальний жанр «кіноповість», де кінематографічні прийоми поєднанні з літературним текстом. Написавши в такому жанрі автобіографічну історію «Зачарована Десна» та воєнну драму «Україна в огні». 

Помер Олександр Довженко в Москві у 1952 році. Його нереалізовані проєкти втілила у життя його дружина, муза та соратниця Юлія Солнцева.